Мешканці Авдіївки, міста на сході України, беруться до своїх "вечірніх ритуалів", розповідає журналіст The New York Times Ендрю Е.Крамер. "Солдати в зеленому одязі надягають каски і заряджають зброю, а спостерігачі в білому одязі - представники європейської організації, яка відстежує режим припинення вогню, - прибирають блокноти в кишеню, розсідаються по машинах і їдуть геть. А потім починаються бойові дії", - йдеться в статті.

За словами автора, Авдіївка - "найбільш неспокійна "гаряча точка" на "контрольній лінії", що розділяє українську армію і сепаратистів, яких підтримує Росія".

Те, що спостерігачі ОБСЄ патрулюють цю територію тільки в денний час (працюють за "розкладом банків", іронізує автор) і їхня місія має недостатні повноваження, мало сприяє припиненню війни, зазначає Крамер.

Журналіст стверджує: "В ході виїздів на патрулювання щоразу, коли командири військових з тієї чи іншої сторони заперечують проти їхньої присутності, спостерігачі розвертаються і їдуть, не ставлячи жодних запитань. Коли я недавно супроводжував один патруль, спостерігачів спровадила медсестра української армії".

Повноваження місії ОБСЄ слабкі, вважає автор. Він наводить приклад: "Одна з ключових груп спостерігачів, розміщена на двох КПП на російсько-українському кордоні, піддалася натиску російської сторони і відмовилася від використання біноклів, щоб спостерігачі не помічали надто багато чого".

Повноваження ОБСЄ зводяться до спостереження і не передбачають миротворчих зусиль. Іншими словами, спостерігачі не зобов'язані перетворюватися на "живий заслін", що розділяє протиборчі сторони. Вони повинні просто перебувати досить близько до "гарячих точок", щоб спостерігати за бойовими діями.

Заступник голови місії Александер Хуг повідомив, що біля лінії фронту розміщено близько 600 представників ОБСЄ.

"За словами Хуга, в один з тижневих звітних періодів у поточному місяці стало вдвічі більше випадків, коли проросійська сторона закривала доступ спостерігачам, і місія могла мало що зробити, крім як доповісти про перешкоди, які їй чинять", - йдеться в статті.

Автор підкреслює: окремі спостерігачі сильно ризикують заради благородної мети.

"У містечках, де ситуація більш стабільна, ніж в Авдіївці, ОБСЄ відкрила "передові патрульні бази" в готелях, вона також розміщує відеокамери, які продовжують зйомку ночами", - йдеться в статті. Нещодавно у місії з'явилися автокаравани для ночівель у віддалених місцях.

Але ОБСЄ поки що важко адаптуватися до біоритмів війни, яка ведеться переважно по ночах, вважає автор.

"Ми їх називаємо сліпоглухонімими, - сказала медсестра української армії, яка назвалася "Ромашка". - Вони нічого не знають, нічого не бачать. Вони занадто м'які".

В один із днів, оповідає кореспондент, в Авдіївці спостерігачі закінчили роботу, як зазвичай, о 17.00. Почути шум, який свідчить про порушення припинення вогню, можна і з готелю. Сидячи в окопі на околиці Авдіївки, журналіст дочекався початку щонічних боїв.

"Досить скоро навколо почалася стрілянина. Кулі, випущені з проросійського боку, потрапили в занедбані сільські будинки, де вдень ​​відсипаються українські солдати-призовники. Їм відповів півдюймовий кулемет", - йдеться в статті.

"Стрілянина ставала все запеклішою приблизно до 21.00, коли звідкись із українського тилу почала стріляти важка артилерія, яку жодна із сторін не повинна розгортати. Вона стріляла в бік позицій заколотників, чувся далекий гуркіт", - йдеться в статті.

"Солдати сказали, що бойові дії відбувалися в типовому нічному ритмі, хоча і були, схоже, інтенсивніші, ніж зазвичай. Того вечора поблизу розділової лінії загинули три українських вояки, 16 було поранено", - свідчить автор.

Переклад Inopressa.ru