4 травня у Києві на Байковому кладовищі поховали оперного співака Дмитра Гнатюка.

"Бачив Дмитра Михайловича 28 березня на його дні народження. Він почувався зле. Скаржився, що йому важко ходити, бо постійно болять ноги. Тоді казав мені: "Володимире Івановичу, як гарно на цьому світі". Після цього замовк, а через кілька хвилин додав: "Але всьому приходить кінець". Я його заспокоїв, сказав, що йому ще треба жити. Він у відповідь тільки похитав головою. Наступного дня Дмитра Михайловича поклали у лікарню. Йому хотіли відрізати ногу, бо там утворився тромб. Та до операції він не дожив. Помер через проблеми із серцем", - цитує Gazeta.ua ректора столичної музичної академії імені Чайковського Володимира Рожка.

Прощалися з Гнатюком у Національній опері. Люди почали збиратися з самого ранку.

"Гнатюка особисто не знала, але дуже сильно його любила. Ще у молодості пішла на оперу "Севільський цирюльник", у якій він співав. Подарувала йому тоді одну троянду. Він мене поцілував у щоку і сказав: "Дякую, дитино". Після того старалася не пропускати жодного його концерту. Хоч був мені чужою людиною, а сліз стримати не можу. Тяжко, коли з життя йдуть такі патріоти", - поділилася пенсіонерка Валентина Іванівна.

Близько 10:00 до театру під'їхав білий мікроавтобус. З автівки вийшла вдова Гнатюка, 88-річна Галина Макарівна. Вона - філолог. З чоловіком у шлюбі прожила 66 років. Її супроводжував 65-річний син Андрій Гнатюк. Він очолює кафедру іноземних мов Київського університету.

Чорний катафалк із портретом співака зупинився біля театру близько 11:00. Шестеро чоловіків у чорних костюмах і білих рукавичках занесли труну у театр. Поставили посеред сцени. Біля неї на подушці із червоного оксамиту виклали нагороди та ордени Дмитра Михайловича. Біля входу до театру одразу вишикувалася черга. Попрощатися із Гнатюком прийшли дипломат Борис Тарасюк, поет Іван Драч, колишній голова Верховної Ради та перший лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз.

"Дмитро Іванович на сцені співав громоподібним голосом, а з людьми розмовляв тихо і лагідно. Любив розповідати бувальщини і анекдоти. Одного разу розказував мені про актора Миколу Яковченка: "Коли тільки робив перші кроки на сцені, він мене спитав: "Дмитре, ти знаєш, що таке справжнє мистецтво?". Я почав казати, що це - глибокі підходи, творчий процес, важка праця. Він мене зупинив: "Я зараз скажу тобі, що таке мистецтво насправді. От ти бачив, як комар пісяє? Ні? А мистецтво - це ще тонше", - розповів соліст Чернівецької обласної філармонії Іван Дерда.

"З концертами Гнатюк об'їздив весь світ. Любив розказувати про свої відвідини Індонезії: "Виступали там перед якимось племенем. Так їм сподобалися українські пісні, що вони вирішили подарувати мені дитину. Довго відмовлявся, але вони і слухати не хотіли. Казали: "Це - найбільший вияв нашої поваги. Своєю відмовою Ви можете нас образити". Але я усе ж викрутився. Сказав, що заберу подарунок, коли вертатимуся назад", - додав він.

Гнатюк помер минулої п'ятниці в елітній столичній лікарні "Феофанія". За місяць до цього відсвяткував 91-річчя.

Він був першим виконавцем українських естрадних хітів 1960-х (легендарних пісень "Два кольори" і "Мій Київ"). На оперній сцені він створив такі самобутні образи, як Остап, Микола ("Тарас Бульба", "Наталка-Полтавка" Лисенка), Петруччіо ("Приборкання норовливої" Шебаліна), Мазепа, Онєгін ("Мазепа", "Євгеній Онєгін" Чайковського), Демон ("Демон" Рубінштейна), Фігаро ("Севільський цирульник" Россіні), Ріголетто ("Ріголетто" Верді) та інших.

Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Росія, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Загалом у концертному репертуарі Гнатюка було понад 85 творів національної та світової класики - від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.

Як режисер-постановник поставив понад 20 вистав, зокрема "Князь Ігор" Бородіна, "Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського, "Золотий обруч" Лятошинського, "Мазепа" Чайковського, "Війна і мир" Прокоф'єва, "Севільський цирульник" Россіні та інші. Він багато років працював головним режисером Національної опери, викладав у НМАУ.