Президент США Барак Обама у бюджетному плані на наступний рік запропонує запровадити податок на нафту розміром 10 доларів за барель. Такий крок пояснюється необхідністю фінансування програми з розвитку екологічного транспорту, передає 5 лютого 2016 року АА.

У письмовій заяві від Білого дому повідомляється, що в проекті бюджету на 2017 рік, який Обама протягом тижня направить до Сенату, передбачається реалізація інфраструктурних робіт на суму 300 млрд доларів. Для покриття цих витрат й планується податок для нафтових компаній.

"Згідно із заявою, 10-доларовий податок на кожен барель нафти, що видобувається нафтовими компаніями, призведе до 50% збільшення інвестицій США в сектор екологічно чистих видів транспорту. Окрім того, зазначений податок заохочуватиме інноваційний розвиток цього сектора", - наголошується в повідомленні.

10 доларів з кожного бареля видобутої нафти - це третина сьогоднішньої загальносвітової ціни на нафту.

Обама має намір офіційно оголосити дану пропозицію на наступному тижні, під час обговорення бюджетних пропозицій на 2017 рік, повідомили в адміністрації Білого дому.

Конгрес, більшість якого становлять республіканці, з високим ступенем ймовірності відкине пропозицію президента.

Учасники нафтового ринку і трейдери несхвально відгукнулися про пропозицію Обами.

"Ви що, смієтеся?" - прокоментував Reuters нафтовий аналітик консалтингової компанії WTRG Economics в Арканзасі Джеймс Вільямс.

У США, нагадують аналітики, вже через падіння цін на нафту почалося зниження видобутку нафти, оскільки розробка деяких свердловин виявилася нерентабельною. Зокрема, компанія Flint Hills Resources LLC американських братів-мільярдерів Чарльза та Девіда Кохів згодна купувати нафту сорту North Dakota Sour, тільки якщо їй доплатять за неї по 0,5 долара за барель.

"...Навіть незважаючи на те, що пропозиція Обами навряд чи буде сприйнято з ентузіазмом, американська влада сподіваються таким чином почати дискусію про необхідність знизити залежність американської економіки від нафти, розвивати альтернативні джерела енергії і підвищувати інвестиції в екологічно чисту транспортну інфраструктуру", - передає з цього приводу BBC.

Нагадаємо, 26 січня влада Саудівської Аравії презентувала розлогий план з розвитку економіки, який спрямовано на максимальне зниження залежності королівства від нафтової кон'юнктури та світових цін на нафту. "Ми маємо намір відійти від примітивного кількісного зростання, заснованого на експорті ресурсів, й перейти до якісного диверсифікованого зростання", - розповів голова нафтової держкомпанії Saudi Aramco Халід аль-Фаліх.

Саудівська Аравія заклала в державний бюджет на 2016 рік ціну на нафту 29 доларів за барель. В свою чергу голова й засновник паливного інвестиційного фонду Andurand Capital, який один з перших офіційно попередив про падіння цін на нафту П'єр Андюран, говорить про 25 доларів "протягом найближчих двох років".

Як вже повідомлялося, на світових ринках популярні сорти нафти продовжують "бити" нові рекорди власного знецінення.

Довідка

Фахівці називають три основні причини різкого здешевлення нафти: дві політичні та одну економічну.

По-перше, йдеться про гіпердемпінгування як результат спільних зусиль міжнародної спільноти щодо зниження ціни на стратегічну сировину для експортно орієнтованої Росії, що відповідальна за розв'язання війни з Україною. Не на користь російських постачальників спрацьовує й критичне зниження якості нафти власного виробництва, яка експортується під маркою Urals.

Аби натиснути на режим Володимира Путіна, було навіть знято ембарго на нафту з Ірану, котрий посідає друге місце за обсягами розвіданих запасів "чорного золота" у світі. За словами політичного оглядача Олега Пономаря, ця країна "вже найближчим часом зможе викидати на ринок мільйон барелів нафти щодня, що ще більше обвалюватиме ціни".

Країни Перської затоки тут діють спільно зі США, які після відповідного рішення Конгресу вперше за останні 40 років розпочали експорт власної нафти до Євросоюзу. Перша партія американської нафти надійшла європейським споживачам 2 січня цього року.

Значно інтенсифікувалося й поповнення Сполученими Штатами власних нафтових запасів.

По-друге, дається взнаки промислова стагнація командно-адміністративної моделі економіки комуністичного Китаю, що, за твердженнями експертів, наразі нагадує СРСР у 1985-1987 роках.

По-третє, попит на вуглеводні суттєво знижує досягнутий протягом 2015 року революційний прорив у технологіях альтернативної електроенергетики (це насамперед стосується ФРН) та впровадженні революційних систем енергоспоживання загалом в усіх країнах Центральної та Західної Європи.

Німецькі науковці навіть доповіли про приборкання плазми - черговий етап на шляху до отримання чистої й практично невичерпної енергії ядерного синтезу. Якщо результати цих досліджень підуть у серійне виробництво, то нові, компактні електро- та теплостанції під назвою "стеларатори" повністю замінять нинішні типи ядерних реакторів, не кажучи вже вуглеводневе генерування.

Ще одним ціноутворювальним (точніше цінознижувальним) фактором, який почав активно проявлятися у 2015-му, але наразі не дає відчутного впливу, є поширення моди на електромобілі, чому активно опираються найбільші гравці світового автопрому та нафтотрейдери.