Генеральна Асамблея ООН ухвалила Нью-Йоркську декларацію, яка підтверджує план створення двох держав — Ізраїлю та Палестини. Документ підтримали 142 країни, серед них і Україна. Резолюція закликає до негайного припинення вогню в Газі, звільнення заручників та роззброєння ХАМАС.
Про це повідомляється на сайті ООН.
Як зазначають, за резолюцію проголосували 142 країни, включно з Україною.
Перед голосуванням постійний представник Франції при ООН Жером Боннафонт нагадав, що Нью-Йоркська декларація "визначає єдиний план дій для втілення рішення про дві держави".
Десять держав виступили проти, а ще 12 утрималися. Серед тих, хто голосував "проти" — Ізраїль, Сполучені Штати, Аргентина, Угорщина, Мікронезія, Науру, Палау, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай і Тонга.
У документі йдеться не лише про "дорожню карту" для реалізації рішення про створення двох держав, а й про:
негайне припинення вогню в Секторі Гази;
звільнення всіх заручників, які утримуються там;
роззброєння угруповання ХАМАС та його виключення з управління анклавом;
нормалізацію відносин між Ізраїлем і арабськими країнами;
колективні гарантії безпеки.
створення Палестини, але без ХАМАСу
Посол Ізраїлю в ООН Денні Данон різко розкритикував ухвалення декларації, заявивши, що "ця одностороння декларація не запам'ятається як крок до миру, а лише як ще один порожній жест, який послаблює довіру до цієї Асамблеї". Він також заявив, що "найбільшим переможцем" від рішення є ХАМАС.
Нагадаємо, 80-та сесія Генасамблеї ООН відкрилася 9 вересня. Очікується, що на її полях низка країн — зокрема Франція, Велика Британія, Канада та Австралія — офіційно визнають палестинську державу.
25 липня президент Франції Еммануель Макрон оголосив, що його країна визнає Палестину як державу. З його слів, нині нагальною потребою є припинення війни в Секторі Гази та порятунок цивільних.
Наступного дня прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що досягнення тривалого миру в Секторі Гази включає, зокрема, такий крок як "визнання Палестинської держави".
Що відомо про Палестинську державу
Після Першої світової війни Велика Британія отримала в тимчасове управління території Близького Сходу, які раніше входили до Османської імперії. Через сплеск антисемітизму в міжвоєнних Польщі та Угорщині, а згодом — підйом нацизму в Німеччині, на ці території почали емігрувати євреї з Європи.
29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН резолюцією 181 оголосила про розділ території на дві незалежні держави — єврейську (Ізраїль) та арабську (Палестина), а також Великий Єрусалим — він повинен був безпосередньо контролюватися ООН.
Однак арабське населення відмовилося прийняти план ООН і не визнало самопроголошену єврейську державу.
15 травня 1948 року армії шести арабських країн — Лівану, Сирії, Саудівської Аравії, Трансйорданії, Іраку та Єгипту — вдерлися на територію, відведену майбутній єврейській державі, з півночі, сходу та півдня. Ізраїль відстояв свої території та відвоював у тому самому році собі ще близько половини, виділених уже під арабську державу, а також Західний Єрусалим.
Згодом, у 1967 році, унаслідок Шестиденної війни ізраїльтяни захопили також Східний Єрусалим і решту палестинських територій, залишивши для палестинців невеликий анклав.
