18 жовтня виповнюється 108 років від створення у Львові Української Національної Ради — представницького органу, який став ключовою інституцією українського державотворення на землях тодішньої Австро-Угорщини. На тлі завершення Першої світової війни і розпаду імперії українські політичні діячі намагалися перейти від національних вимог до власних органів влади.
У жовтні 1918 року до Львова прибули українські депутати австрійського парламенту, крайових сеймів Галичини та Буковини, представники політичних партій, духовенства і студентства. Вони створили Українську Національну Раду, яка мала представляти українців західних земель і вирішувати питання майбутнього державного устрою.
Історичні дослідження підкреслюють: заснування Ради 18 жовтня та наступні дні державного проголошення — різні етапи одного процесу. 19 жовтня рішення про створення української держави на землях колишньої австрійської монархії оголосили публічно. А вже на початку листопада боротьба за владу у Львові перейшла у нову фазу, пов’язану з Листопадовим чином.
Одним із лідерів політичного руху був Євген Петрушевич. Представництво різних середовищ надавало Раді легітимності, однак не усувало гострих суперечностей із сусідніми політичними силами і не гарантувало міжнародного визнання. Державні рішення тоді доводилося ухвалювати на тлі воєнної поразки імперії та стрімкої зміни кордонів.
Пам’ять про 18 жовтня важлива не лише як дата із підручника. Вона нагадує, що державність починається з політичної організації, представництва громадян та готовності брати відповідальність за власні інституції. Події осені 1918 року стали підґрунтям для постання Західноукраїнської Народної Республіки.
