Перейти до вмісту
20 Листопада 2026 • Київ 8°
НБУ USD 44,93 EUR 49,28 PLN 11,06
Новини кіно: анонси, скандали, актори

В Берліні Європейська академія кіно роздала свої призи

В Берліні Європейська академія кіно роздала свої призи

У Берліні вручені призи європейського
кіно, які щороку присуджує Євроакадемія:
два головних з них вирушили до Данії.
Інтригу конкурсу склало протистояння
двох фільмів з цієї країни. Європейським
фільмом року визнано “Меланхолію”
Ларса фон Трієра, європейським режисером
року – його співвітчизницю Сюзанну Бієр,
постановницю картини “Помста”,
повідомляє “КоммерсантЪ-Украина”.

Всупереч наріканням про занепад
європейського кіно (у контексті регресу
самої Європи), цього року воно було
представлено цілком гідно. Серед
номінантів опинилися такі відомі
режисери, як Акі Каурісмякі і Бела Тарр
зі своїми новими прекрасними роботами
(вони, втім, залишилися без нагород), а
також брати Жан-П’єр і Люк Дарденни, чий
“Хлопчик з велосипедом” нагороджений
призом за найкращий сценарій.

Мало того, у конкурсі опинилися “Король
говорить!” Тома Хупера, фаворит
торішніх оскарівських перегонів, і
“Артист” Мішеля Хазанавічюса, на
якого нещодавно посипався дощ призів
від американських кінокритиків. Але в
Європі “Артиста” нагородили тільки
за музику, а “Короля” – мабуть,
вважаючи, що він і так в золоті і до того
ж не зовсім європейський, – обмежили
призами за найкращий монтаж і найкращого
актора: звісно, ним став Колін Ферт.

Найсильнішим його суперником у списку
номінантів був Мішель Пікколі з фільму
“У нас є тато”, але французького
ветерана фактично вивели з конкурсу,
нагородивши спеціальним призом за
внесок у кінематограф.

Сенсацією стало рішення євроакадеміків
віддати найголовнішу нагороду Ларсу
фон Трієру, який, незважаючи на зрілий
вік, і досі виступає як невиправний
“анфан терібль” європейського
кіноістеблішменту. У цьому році він
відзначився у Каннах скандальними
репліками на прес-конференції, які були
інтерпретовані як вираження симпатій
до нацизму, і отримав титул персони нон
ґрата.

У Франції на нього навіть завели
кримінальну справу, у відповідь він
назвав французів “справжніми
нацистами”. Данський режисер намагається
тепер зовсім не світитися на публіці,
щоб не ляпнути знову щось зайве, не
з’явився він і на церемонію вручення
європриза (нагороду прийняла його
дружина Бенте Фрог). Можливо, саме його
відсутність влаштувала Європейську
кіноакадемію, яка вирішила проявити
благородство і підтримати генія, що
спіткнувся. Крім титулу найкращого
фільму року “Меланхолія” отримала
призи за роботу оператоа і художника.

Пікантність ситуації в тому, що другу
за значенням нагороду – “Європейський
режисер року” – отримала Сюзанна Бієр,
та сама співвітчизниця Трієра, що стала
об’єктом однієї з його неполіткоректних
реплік (“Я не проти євреїв, але коли
я зустрів Сюзанну Бієр…”).

Трієр, звичайно, сказонув зайвого, але
його роздратування можна зрозуміти.
Режисера, який підняв на своїх плечах
данське кінокоролівство і зробив його
одним з найпотужніших у Європі, за
океаном дискримінують: його фільми не
проходять в Америці і не висувають на
“Оскар”. Зате Сюзанна Бієр робить
там успішну кар’єру, а правильна,
політкоректна і абсолютно посередня
“Помста” заохочується “Оскаром”
як найкращий іноземний фільм.

Своїм соломоновим рішенням європейські
академіки хочуть сказати: “Ми – за
високе мистецтво, тому нагороджуємо
“Меланхолію”. Але ми все одно не
прощаємо Трієру його витівки і ось, в
піку йому, призначаємо кращим режисером
ображену Сюзанну Бієр”. Виглядає ця
комбінація просто смішно, адже в
режисерській номінації зустрілися
Трієр, Каурісмякі, Тарр і Дарденни.
Перемога над ними всіма Сюзанни Бієр
може переконати тільки тих, хто любить
інтриги, а не мистецтво.

На цьому тлі розподіл решти нагород
вже не здається принципово важливим,
хоча й у ньому виявляються, м’яко кажучи,
суперечливі рішення, а то й очевидні
безглуздості. Так, актрисою року обрано
Тільду Свінтон за роль нещасної матері
малолітнього злочинця у фільмі “Щось
не так з Кевіном”.

Не вміючи грати погано, британська
актриса повторює прийоми, багато разів
відпрацьовані в набагато органічніших
втіленнях. Треба сказати, що всі її
суперниці по цій номінації – Кірстен
Данст і Шарлотта Гензбур з “Меланхолії”,
Сесіль де Франс з “Хлопчика з
велосипедом” і Надія Маркіна з “Олени”
– зіграли свої ролі цікавіше.

У номінації за найкращий документальний
фільм нагорода була практично вирішена:
її отримав Вім Вендерс, один із засновників
Євроакадемії, за свою найуспішнішу
роботу останніх років – “Піну”.

Нагадаємо, що торік на нагороду
Європейської кіноакадемія претендував
фільм українця Сергія Лозниці “Щастя
моє” (Україна – Німеччина – Нідерланди).

Довідка

Європейська кіноакадемія (European Film
Academy, скорочено EFA) – впливова громадська
організація, яка налічує близько 2000
членів, об’єднаних спільною метою
просування європейського кіно.

Кінофорум, організований у 1988 році з
ініціативи Інгмара Бергмана, заснував
кінопремію European Film Awards, яка проводиться
в Берліні кожен непарний рік, у парних
роках церемонія нагородження проходить
у різних європейських містах.