“Бомбити? Це ми вже проходили, – сказав учора Сергій Лавров про
ситуацію в Сирії. – Цього Рада Безпеки не схвалить ніколи. Це я вам
гарантую”. План врегулювання, запропонований ЛАД, поки що не проходить, Путін
трактує все, що відбувається в Сирії, як змову Заходу, нарікають ЗМІ.
Але “можливо, це не просто цинічна передвиборна політика: є
параноїдальне відчуття, що сама Росія може стати мішенню”, зауважив один
американський експерт.
План врегулювання ситуації в Сирії, запропонований ЛАД, потрібно терміново підкріпити мандатом ООН, заявляє The Independent
в редакційній статті. Але Росія – “союзниця нинішнього режиму в Дамаску
і його ще більш кривавого попередника” – навряд чи підтримає цю
резолюцію.
Кремль докладає власних зусиль: намагається організувати переговори
сирійського уряду з опозицією, але неясно, що це – щирі спроби чи тільки
прийом, йдеться в редакційній статті. Нехай Росія хоча б утримається
від вето на план ЛАД, закликає видання.
“Росія успадкувала від СРСР присутність на Близькому Сході, але не набула нових друзів. Каддафі не стало, Асад іде, і Росія може зазнати не тільки матеріальних збитків”, – пише The Guardian. На думку видання, Росію можна умовити підтримати резолюцію, внісши в
текст положення, яке недвозначно відкидає застосування сили в Сирії. “У
нинішньому формулюванні підкреслюється необхідність врегулювати кризу
мирним шляхом, але не відкидаються бойові дії в майбутньому”, – йдеться в
статті.
Росія перешкоджає спробам Заходу і арабських країн скинути Асада більше з
міркувань престижу, ніж заради контрактів на поставки зброї і бази в
Тартусі, вважає
журналіст The Washington Post Уїлл Інгланд. “У Кремлі міркують так: якщо в результаті Асад і піде,
Росії не доведеться дорого розплачуватися за те, що вона його
підтримувала”. Російські лідери зазнали досаду і приниження після того,
як не заблокували резолюцію про безполітну зону в Лівії, і тепер
“проявляється щось на зразок помсти”, зауважив незалежний аналітик
Олександр Гольц.
До того ж напередодні виборів Путін активізує антизахідну і особливо
антиамериканську риторику. За словами Гольця, прем’єр “трактує все, що
відбувається в Сирії, як змову Заходу”. “Російські лідери не вірять, що
громадський рух може виникнути саме собою”, – додав Гольц.
“Можливо, це не просто цинічна передвиборна політика”, – зауважує автор з
приводу позиції Путіна. “Є параноїдальне відчуття, що сама Росія може
стати мішенню”, – зазначив Марк Катц (Університет Джорджа Мейсона).
Мітинги в Москві збіглися з побоюваннями, що “арабська весна” може
охопити Північний Кавказ.
Офіційна позиція Росії – заклики до мирного врегулювання конфлікту в
Сирії. При цьому Росія не наполягає на тому, щоб Асад залишився,
остаточне рішення сирійці повинні ухвалити самі, за столом переговорів,
сказав глава МЗС РФ Лавров.
“У вівторок в Сіднеї Лавров підтвердив, що Росія подбає про те, щоб Рада
Безпеки ООН ніколи не схвалила застосування насильства проти Сирії”, -пише Frankfurter Allgemeine. Росія робить все, щоб створити враження, що Захід у Нью-Йорку знову
намагається отримати підтримку повітряної війни, як у випадку з Лівією,
зазначають автори статті. Російські дипломати разом з представниками
Китаю, Індії та Пакистану “роз’яснили західним колегам, що не схвалюють
практично жодної пропозиції з нового проекту резолюції”.
“З геополітичного погляду політика Асада і його іранських партнерів
вигідна Росії, тому що вони намагаються створити противагу американській
гегемонії в регіоні”, – йдеться в статті. “Крім того, заперечення
жорстких дій проти Сирії, котрі нібито йдуть на користь тільки Заходу”,
вписується в передвиборну антизахідну риторику Путіна. Ця риторика
експлуатується й у внутрішній політиці: голова Конституційного суду Валерій Зорькін
нещодавно в “Російській газеті” запитав, чи не збираються “мітингові
лідери” середнього класу, який виступає у великих містах проти
путінської системи, звернутися до Радбезу ООН і за зразком Лівії
покликати на допомогу НАТО, розповідають журналісти.
Хафез Асад побудував свою тиранію за зразком СРСР, а тепер путінська автократія підтримує Башара Асада, заявляє в статті, опублікованій в The Wall Street Journal, Фуад Аджамі, старший науковий співробітник Гуверівського інституту,
співголова Гуверівської робочої групи з питань ісламізму та міжнародного
порядку. “Сирійська тиранія дозволяє Росії знову відчути себе великою
державою”, – пише він.
Путін багато чого вклав у Сирію, як і в інші регіональні диктатури. “На
карту поставлені філософські та ідеологічні міркування”, – стверджує
автор, повідомляючи, що в Росії проти Путіна повстав середній клас, а
колишнім прихильникам набридло його “мафіозну державу”. На думку Аджамі,
на грудневі мітинги за чесні вибори Путін відреагував так само затято,
як арабські правителі – на “арабську весну”. При цьому звинувачення на
адресу посла Макфола разюче схожі на звинувачення сирійської сторони на
адресу посла США в Дамаску Форда.
На думку Аджамі, ситуація в Сирії підживлює “ще одну ідею-фікс Росії –
іслам”. Російське керівництво бачить в Сирії власне віддзеркалення –
вважає, що там “секулярна тиранія воює з радикальними ісламістами”.
Адміністрація Обами і європейці раніше також дотримувалися цієї думки, але відмовилися від неї.
В ООН ситуація безвихідна, вважає автор статті: на боці “жорстокого
режиму Дамаска” стали разом з Росією Індія, Бразилія та Південна Африка.
“Швидше за все, сирійський конфлікт залагодиться на місцях”, –
підсумовує автор.
Спеціаліст із Близького Сходу з лондонського Queen Mary University Кріс
Філліпс переконаний, що міжнародному співтовариству не вдасться подолати
розбіжності в сирійському питанні,пише Le Temps .
“З самого початку конфлікту Китай і Росія відмовляються від будь-яких
кроків, які відкривають дорогу зміні режиму, – сказав він. – Росія могла
б дещо пом’якшити позицію, але, навіть якщо Радбез дійде консенсусу,
він буде настільки слабкий, що ніяк не вплине на сирійський режим”.
Пояснюючи причини відмови Москви, Філліпс сказав: “Росія – потужний
історичний союзник Башара Асада. Її протидія пов’язана також з її
традиційним несприйняттям зовнішнього втручання в будь-яких формах.
Вважаючи, що західні війська перевищили свої повноваження у Лівії,
вплутавшись у громадянську війну, вона за будь-яку ціну хоче уникнути
повторення лівійського сценарію. Що стосується пропозиції Росії
виступити посередником у конфлікті між режимом і опозицією, у неї немає
шансів: дві сторони занадто поляризовані, щоб вступати в діалог”.
Експерт переконаний, що сирійська опозиція не відмовиться від боротьби.
“Можна припускати, що все більше зброї буде надходити до Сирії з Лівану,
Туреччини та Йорданії. Якщо конфлікт переросте у громадянську війну,
деякі країни, надто у Перській затоці, можуть опосередковано підтримати
опозицію, поставляючи їй зброю через багатих приватних осіб, пов’язаних
із владою”, – підкреслив фахівець по регіону.
Переклад InoPressa
