“Війна списків” показала, чому “перезавантаження” не прижилося – InoPressa

“У дитинстві хтось мріє виграти
чемпіонат США з бейсболу, хтось – полетіти
в космос, а я мріяв, щоб Москва оголосила
мене персоною нон ґрата”, – так починає
статтю в The Wall Street Journal Джон Ю – юридичний
радник міністерства юстиції США у
2001-2003 роках, один з фігурантів російського
“списку Гуантанамо”. “Колись
Сталін удостоїв цієї честі Джорджа
Кеннана, архітектора доктрини стримування
часів холодної війни”, – зауважує
автор.

Ю пише: “Немає жодного морального
знаку рівності між США і Росією в плані
поводження з арештованими і ув’язненими.
Навіть за версією російських чиновників,
Магнітського тримали в поганих умовах,
охоронці били його, йому за наявності
серйозних проблем з жовчним міхуром і
підшлунковою залозою відмовляли в
медичній допомозі”. Як зазначає Ю, в
російських в’язницях взагалі “жахливі
умови”, а жорстоке поводження з
ув’язненими – “буденна річ”.

За його словами, адміністрація Буша,
навпаки, завжди дотримувалася “статуту,
який забороняє тортури” і “заборонила
погане фізичне поводження із затриманими”.
Що ж до вотербордінгу, то цей метод не
завдає фізичної шкоди і був дозволений,
оскільки раніше використовувався при
навчанні американських військових,
йдеться в статті.

Ще важливіше те, пише Ю, що російські
чиновники заарештували Магнітського,
щоб придушити внутрішнє інакомислення
та приховати корупцію і злодійство
чиновників, тоді як влада США дозволили
жорсткі методи ведення допитів з метою
запобігти атаки на свою країну.

Для Росії справа Магнітського – крок
до відновлення авторитаризму, а США
прагнули захистити “ведучого поборника
свободи і демократії” від фанатиків,
підсумовує автор і радить США “проявляти
рішучість на війні з терором і вірити
у правоту своєї справи”. Інакше Путін
переможе США і демократичну свободу,
йдеться в статті.

“Горщик над казаном сміється, а
обидва чорні” – такий епіграф до статті
про “війну списків” між Росією і
США в The Huffington Post дає юрист Крістофер
Браучлі.

Конгрес США обурився тим, як поводилися
з Магнітським і схвалив “Закон
Магнітського”, пише Браучлі. Формально
закон покликаний покарати російських
чиновників, на яких Конгрес покладає
відповідальність за те, як повелися з
Магнітським. Автор коментує: “Цей
закон не мав ніякого стосунку ні до
верховенства закону, яке личить
ув’язненим, яких утримують у Гуантанамо
невизначений час, ні до тортур ув’язнених
у тюрмах США, ні до того факту, що
Магнітського протримали у в’язниці
майже рік без суду”.

У відповідь Росія заборонила в’їзд до
Росії 18 американцям, яких визнала
причетними до порушень прав людини, а
також порушниками прав і свобод російських
громадян.

На погляд автора, позиція Росії
підкріплюється доповіддю Constitution Project
Study від 16 квітня 2013 року. У доповіді
сказано: “Незаперечно, що США
застосовували практику тортур”. Автор
зазначає, що до російського списку
включені колишній юридичний радник
міністерства юстиції США Джон Ю
(“упорядник службових записок, які
виправдовували тортури”) і Девід
Еддінгтон – екс-керівник апарату
віце-президента США Діка Чейні (він теж
схвалював методи допитів, які в доповіді
розцінені як тортури, пояснює автор).

Росія має рацію, якщо вона вважає, що
ці люди – не кращі за тюремників
Магнітського, пише Браучлі.

“Війна списків” між Росією і США
показала, що у колишніх ворогів по
холодній війні різні цінності. “Не
дивно, що “перезавантаження” не
прижилося”, – пише московський
кореспондент Le Monde.

Американці “вистрілили” першими,
ухваливши в грудні 2012 року “Закон
Магнітського”. У “списку Магнітського”
18 осіб, яким відтепер заборонено в’їзд
на територію США: 16 чиновників, причетних
до загибелі юриста, а також передбачувані
вбивці Пола Хлєбникова та Умара Ісраїлова,
нагадує видання.

Москва опублікувала власний список,
до якого увійшли два високопоставлених
чиновники з адміністрації Джорджа Буша,
колишні керівники в’язниці в Гуантанамо,
а також судді і прокурори, котрі судили
торговця зброєю Віктора Бута і льотчика,
який перевозив наркотики, Костянтина
Ярошенка. “Паритету дотримано”, –
іронізує Жего.

Російські дипломати цілком задоволені
собою. Тим часом спецв’язниця в Гуантанамо
“дуже схожа на “сортувальний табір”
у Чорнокозові, створений російськими
спецслужбами в 1999 році для боротьби з
чеченськими повстанцями”, йдеться в
статті.

Наявна боротьба двох світоглядів,
вважає Жего. Для Вашингтона герой –
Сергій Магнітський, борець з корупцією,
тому в американський список увійшли
поліцейські, судді і чиновники, які
посадити його у в’язницю. Для Москви ж
герої – торговець зброєю Бут і
наркоконтрабандист Ярошенко, тому
судді, які винесли їм суворі обвинувальні
вироки, відтепер персони нон ґрата на
території Росії.

“Марно натискати на кнопку
“перезавантаження”, якщо жорсткі
диски несумісні”, – образно формулює
журналістка. При цьому “співробітництво
з головних стратегічних питань – Іран,
Афганістан, ядерне роззброєння – ще
можливе, якщо уникати питань про
цінності”, – підсумовує Жего.

Відносини Росії з Заходом знову різко
псуються, констатують у статті для The
International Herald Tribune відставні американські
дипломати Деніс Корба, Вільям Кортні і
Кеннет Яловітц. “Якщо Захід не розробить
міцної і гнучкої стратегії щодо Росії,
охолодження затягнеться”, – переконані
вони.

Що робити Заходу? Прагматичне
співробітництво має тривати (“ослаблення
ядерних ризиків, управління МКС, освоєння
Арктики”), рекомендують автори і
додають: “Західна підтримка безпеки
російських сусідів знижує ризик
дестабілізації, яку можуть викликати
спроби Кремля вийти за кордон”.

Ключове значення має підтримка прав
людини і політичних свобод, продовжують
автори. “Заходу слід викривати
політичні показові процеси, знаходити
оригінальні способи допомоги гнаним
НКО і допомагати інтернет-користувачам
обходити цензуру”.

Захід повинен підтримувати міжнародні
економічні зв’язки Росії, але на тих же
умовах, що й для інших країн.

Отже, “Заходу слід поєднувати
принциповість з реалізмом”, роблять
висновок ветерани дипломатії.

Переклад InoPressa