| Прем’єра першого в історії каннського конкурсу фільму з Чад – “Людина, яка кричить” (Un homme qui crie) Махамата Салеха Харуна – відбулася в неділю, передає РИА “Новости”. |
Режисер з початку 80-х живе у Франції, продовжуючи знімати фільми в
Чаді. Його картини брали участь у Венеціанському фестивалі (“До
побачення, Африка”, 1999) і каннському “Двотижневику режисерів”
(“Абуна”, 2002).
“Людина, яка кричить” – історія Адама, п’ятдесятирічного співробітника
готелю, який купує жінка-інвестор з Китаю. Колишній чемпіон Центральної
Африки з плавання, Адам важко переживає зміни в готелі, в результаті
яких він втрачає улюблену роботу, – місце доглядача басейну займає його
син. Приватна драма однієї людини розгортається на тлі громадянської
війни. Після того, як син з вини Адама потрапляє у епіцентр бойових дій,
головний герой залишається наодинці зі своїм почуттям провини.
Режисер пояснив, що нова картина, так само як і попередні, робилася
посеред громадянської війни: “Обстановка швидко змінювалася. Ми просто
фільмували і сподівалися, що стрілянина припиниться”.
“Людина, яка кричить, – це людина, яка кричить на знак протесту проти
мовчання бога”, – пояснив Харун назву картини, яка взята з вірша
франко-мартинікського письменника і політика Еме Сезера.
“Представляти Африку в каннському конкурсі – велика честь і
відповідальність. Треба думати про ті мільйони людей, яких ти
представляєш. Але в Африці, в Чаді, якщо ти старша дитина в сім’ї – ти
просто повинен робити те, що маєш”, – додав Харун.
Вперше буде показана в конкурсній програмі в Каннах і українська
стрічка – фільм Сергія Лозниці “Щастя моє”.