Європейсько-японська космічна місія BepiColombo досягла Меркурія після подорожі тривалістю близько восьми років. Про вихід апарата на орбіту найменшої планети Сонячної системи повідомили 22 листопада. До цього станція виконувала складну траєкторію у внутрішній частині Сонячної системи: прямий політ до Меркурія був би невигідний через необхідність суттєво знижувати швидкість поблизу Сонця.
У місії беруть участь Європейське космічне агентство та Японське агентство аерокосмічних досліджень. Їхні наукові апарати мають досліджувати поверхню, внутрішню будову, розріджену газову оболонку та магнітне середовище планети. Меркурій розташований найближче до Сонця, але досі залишається однією з найменш вивчених кам’янистих планет. Сильне сонячне випромінювання та температурні коливання ускладнюють роботу електроніки й оптичних приладів.
Особливий інтерес становить магнітне поле Меркурія. Серед планет земної групи воно є незвично помітним для такого невеликого небесного тіла. Вчені досліджують, як воно утворюється і взаємодіє з потоками заряджених частинок від Сонця. Інша група завдань пов’язана з картографуванням кратерів та хімічного складу поверхні, що може допомогти відтворити ранню історію планети.
Шлях до Меркурія вимагав не лише багаторічної роботи двигунів і навігаційних систем, а й використання гравітаційних маневрів біля планет. Зменшення швидкості відносно Сонця — одна з головних складностей такої місії. Тепер, після прибуття, основна увага переходить до наукової програми спостережень. Результати вимірювань можуть доповнити дані попередніх місій, зокрема MESSENGER, яка раніше досліджувала Меркурій з орбіти.
До старту повномасштабного наукового етапу інженерам необхідно підготувати прилади до роботи в незвичних умовах близькості до Сонця. Орбітальні вимірювання відрізняються від знімків, зроблених під час короткого прольоту: вони дозволяють багаторазово спостерігати ті самі ділянки.