"Сена тече під мостом Мірабо" – писав Гійом Аполлінер про всім відому паризьку річку. А Віктор Гюго написав вірш про річку Б'євр (Bièvre). Б'євр (Bièvre чи Бьевр) – загадкова річка, річка-історія, за згадками про яку в джерелах можна багато чого довідатися і про Париж, і про Францію.
Зверніть увагу: Ресторани Парижа, які відкриті всю ніч
Історична довідка
Бьевр текла своїм руслом поза Парижем і зникла зі столиці на початку XX століття. Проте, ця річка протяжністю в 36 км, корисна і доброчинна для парижан, брала свій початок в департаменті Івелін і впадала в Сену. Річка заходила в Париж на рівні потерну і перетинала нинішні тринадцятий і п'ятий округи.
Використання ресурсів річки почалося ще в XI столітті, коли на її берегах були побудовані численні млини, а в XIV столітті шкіряні і фарбувальні фабрики. Згідно з указом, виданим в 1336 році, будь-яка промисловість повинна була розташовуватися за межами міста. Всі робітники і промисловці розташовувалися в тринадцятому окрузі, що знаходився в той час за межею міста. Бьевр прийняла всіх: шкіряників, шевців, прачок, ткачів і виробників гобеленів, які можна побачити і по цей день.
На жаль, надмірна урбанізація позначалася на річці. Це джерело питної води забруднюється також і в періоди епідемій. Своє існування річка Б'євр припинила в XIX столітті в результаті проведених робіт по осушенню і містобудуванню.
Цікава подробиця
Крім того, що Б'євр сприяла розвитку млинів та інших мануфактур, вона також допомагала парижанам освіжитися у літній період за допомогою фруктового морозива. Невміння виготовляти лід змушувало зберігати його запаси після зими в колодязях, викопаних в землі – в льодовиках. Льодовики були дуже глибокими від 5 до 12 м і нагадували перевернутий конус.
Річка перетинала тринадцятий округ і, розливаючись на луки, вона замерзала. Цей лід згодом розбивали і закопували в льодовики, чергуючи його з пластами соломи. Після приходу літа лід продавали брикетами власникам ресторанів або торговцям рибою, молочників, а також продавцям морозива.
