15 листопада, чотири члени
уряду Італії, що підтримують голову
Палати депутатів національного парламенту
Джанфранко Фіні, подали у відставку.
Як повідомляє Бі-Бі-Сі, спочатку
офіційний лист з повідомленням про
відставку направив на адресу президента
Джорджо Наполітано і прем’єр-міністра
Сильвіо Берлусконі віце-міністр
економічного розвитку Адольфо Урсо. За
ним пішли міністр з європейської політики
Андреа Ронкі, заступник міністра
сільського господарства Антоніо
Буонфільо і заступник міністра з охорони
довкілля Роберто Менія.
Буонфільо заявив, що даний крок є
“остаточним і безповоротним”. За
його словами, листи “складаються з
трьох строчок і не містять жодних
коментарів”. Урсо, у свою чергу,
зазначив, що хоче відкрити нову політичну
фазу в Італії.
Ті, хто пішов у відставку, представляють
нову партію “Майбутнє і свобода для
Італії”, яка нещодавно була створена
Джанфранко Фіні. За словами Урсо, у разі
призначення дострокових парламентських
виборів в Італії МСІ зробить ставку на
формування нової правоцентристської
коаліції без нинішнього прем’єра, але
з низкою центристських сил, що перебувають
тепер в опозиції.
Берлусконі у відповідь заявив, що його
противники повинні разом з опозицією
відкрито проголосувати проти довіри
кабінету міністрів у парламенті. При
цьому він наголосив, що готовий до нових
парламентських виборів.
7 листопада Джанфранко Фіні висловив
численні претензії до Берлусконі і
закликав його негайно піти у відставку.
Глава Палати депутатів тоді фактично
висунув прем’єру і своєму вчорашньому
союзнику ультиматум. Він заявив, що у
разі, якщо Берлусконі не подасть у
відставку, представники МСІ вийдуть зі
складу уряду.
Зазначимо, що Берлусконі і його
політичний блок “Народ свободи”
переміг на позачергових парламентських
виборах, які відбулися в Італії 15 квітня
2008 року.
У нижній палаті парламенту його партії
“Народ свободи” належить 340 місць
проти 241 Демократичної партії, у верхній
палаті – Сенаті – 162 і 142 відповідно.
Слід зазначити, що Берлусконі, якому
у вересні буде 74 роки, втретє очолює
Раду міністрів. Передостаннє його
прем’єрство тривало весь належний
п’ятирічний термін (2001-2006 рр.) – єдиний
раз за всю повоєнну історію Італії.
