Ево Моралес упевнено перемагає на президентських виборах

У Болівії, екзит-поли також говорять
про те, що від опозиції до президента
перейде контроль над верхньою палатою
конгресу країни.

Як очікується, офіційні результати
виборів будуть оприлюднені найближчими
днями.

Моралес, перший в Латинській Америці
глава держави з індійськими коренями,
спирається перш за все на підтримку
бідного корінного населення, що становить
65% від загального населення країни.

Суперники Моралеса за президентськими
перегонами звинувачували його в наявності
тоталітарних амбіцій і в тому, що він
несе відповідальність за зростання
виробництва кокаїну, любов до якого
Моралес демонстрував не раз.

У свою чергу, Моралес заявив на
останньому перед виборами мітингу: “є
два шляхи: продовжувати реформи або
повернутися у минуле”.

Індієць-аймара Ево Моралес, який очолює
партію “Рух до соціалізму”, пройшов
шлях до вершини болівійського політичного
Олімпу буквально з самих низів: від
пастуха лам до глави держави, зазначає
ИТАР-ТАСС.

Він народився 26 жовтня 1959 року в
містечку Оріноко (департамент Оруро),
де в той час не було ані електрики, ані
водопроводу, ані медпункту. Його мати
була неписьменна, а батько ледь вмів
читати і писати. У їхній бідній індіанської
сім’ї було семеро дітей, четверо з яких
померли від голоду та поневірянь в
ранньому віці.

Були часи, коли їм не було що їсти,
окрім кукурудзи. Юному Ево часто
доводилося допомагати батькові пасти
лам і овець. Середню школу він так і не
закінчив, хоча вчителі відгукувалися
про нього як про здатному хлопчика. У
16 років він разом з родиною переїжджає
до адміністративного центру департаменту
– місто Оруро.

Там майбутнього президента призвали
на військову службу, де він навчився
грати на трубі. Однак справжньою
пристрастю Моралеса був і залишається
футбол. Він і зараз не втрачає можливості
поганяти футбольний м’яч.

На початку 1980-х років, коли в країні
вибухнула посуха, Ево опинився, за його
власним визнанням, “в пошуках шматка
хліба” в центральному болівійському
районі Чапаре (департамент Кочабамба),
який славиться великими плантаціями
коки.

Поступово він стає на чолі руху так
званих “кокалерос” – селян, які
займаються вирощуванням кущів коки,
листя якого є основою для виробництва
кокаїну.

За його словами, вирощування коки в
Болівії не має ніякого відношення до
наркобізнесу, оскільки ця рослина
традиційно використовується місцевим
населенням в лікувальних цілях, а також
як тонізуючий засіб, вгамовує голод і
додає сили. “Ні кокаїн, ні наркоторгівля
не є частиною болівійскої культури”,
– стверджує Моралес.

З його історичною перемогою на виборах
у грудні 2005 року Болівія пішла шляхом
націоналізації підприємств стратегічних
секторів економіки. 1 травня 2006 Ево
Моралес підписав указ про передачу
вуглеводневих ресурсів в руки держави.

Іноземні нафтогазові компанії повинні
були укласти нові контракти з болівійським
урядом на менш вигідних для себе умовах
або залишити країну.

Пізніше в руки держави перейшли також
декілька іноземних нафтогазових і
металургійних компаній, на черзі –
націоналізація електроенергетичних
підприємств і залізниць. Крім
націоналізації, болівійське уряд йде
також шляхом створення державних
підприємств. Згідно з планами влади,
частка держави в економіці буде доведена
до 35%.

Президент Болівії Ево Моралес, який
є другом і соратником венесуельського
лідера Уго Чавеса, вважає соціалізм
рішенням усіх світових проблем. “Який
толк від капіталізму, якщо він несе лише
фінансову, енергетичну, продовольчу
криза і кліматичні зміни?” – заявляє
він.

Одним з досягнень і виконаних обіцянок
Моралеса стало ухвалення в січні цього
року нової конституції Болівії, що надає
більше прав корінному індіанському
населенню, яке має бути ширше представлена
в різних органах влади. Крім іспанської,
офіційною оголошуються мови всіх
індіанських народностей Болівії.
Держслужбовці зобов’язані будуть
володіти щонайменше двома державними
мовами.

У серпні минулого року проходив
референдум, на якому болівійці висловили
довіру своєму лідерові. Моралеса
підтримало 53% населення.