Газета The Independent опублікувала кілька
статей на основі інтерв’ю Михайла
Горбачова, яке взяв кореспондент
видання Меттью Белл. “Напередодні
свого 80-річчя останній президент СРСР
удостоюється похвал на Заході, але в
Росії він вочевидь недооцінений”, –
зауважує видання.
“Мені так соромно за Романа
Абрамовича!” – ось дещо перефразована
фраза Горбачова в інтерв’ю, що винесена
в заголовок першої статті.
“Горбачов не схвалює російський клас
багатіїв, який хизується своїм багатством:
це недивно для людини, яка все життя
залишається комуністом і вже на початку
інтерв’ю заявляє, що зразок для наслідування
для нього – Ленін”, – зауважує Белл. “Я
прочитав у “Новій газеті” список
всіх об’єктів нерухомості, якими володіє
Абрамович, – це щось неймовірне. Мені
соромно”, – сказав Горбачов.
У момент знайомства найяскравіше
враження на Белла справило не славетна
вроджена пляма Горбачова, а його рука:
“М’яка на дотик, з короткими товстими
пальцями – рука, яку він подав Рейгану
і тим самим завершив холодну війну”.
Коли Горбачов і журналіст сіли за стіл
для бесіди, м’яка рука на мить перетворилася
на залізний кулак – Горбачов дав зрозуміти,
що настав час зайнятися справою. Автор
зауважує: 80-річний Горбачов мислить
ясніше, ніж багато 50-річних: на запитання
відповідає не запинаючись.
Коментуючи нинішній стан Росії,
Горбачов зауважив: “Що ж, є регрес у
певних областях, але є і прогрес”. Він
зауважив, що незалежні газети і журнали
все ще існують, “але на телебаченні
ситуація не така добра, це одна з головних
проблем. Я б сказав, що розвиток демократії,
закорінення демократії – момент, яким
Росії досі треба зайнятися”. Видання
нагадує, що Горбачов є співвласником
однієї з нечисленних дисидентських
газет – “Нової газети”.
Чому Горбачов підтримував Путіна ще
зовсім недавно – на виборах 2007 року? –
запитав журналіст. На момент приходу
Путіна до влади Росія “перебувала на
межі розпаду. У той момент ключем була
стабілізація. Путін діяв, хоч іноді
авторитарними методами, іноді роблячи
помилки, але все ж вердикт такий, що
хороше переважило погане, і країна
підтримала Путіна, і така моя оцінка
Путіна: я був з народом, зі своєю країною”,
– відповів Горбачов.
Проте сьогодні “наші лідери надто
впевнені в собі”, припустив Горбачов,
“зовсім як я на певному етапі
перебудови”. “Я проявив надмірну
впевненість у собі і зарозумілість, і
був за це покараний подальшими подіями”,
– пояснив він.
“Здається, розподіл власності в
Росії мало відрізняється від ситуації
до революції 1917 року, то чи не настав
час нової революції?” – переповідає
журналіст своє запитання. “Не думаю,
що нам потрібна революція, але наше
суспільство виразно має функціонувати
по-іншому. Тобто нам потрібно, щоб була
ситуація справедливості, не потрібні
нинішні розриви між рівнем життя людей
різних соціальних верств. Мені безумовно
не хотілося б пропонувати щось на зразок
боротьби між багатими або боротьби з
багатими. Але я впевнений: стимули, чіткі
фінансові стимули повинні існувати.
Важливо мотивувати людей на те, щоб
роботою вони домагалися більшого і
відстоювали свої інтереси. Але склад
мільярдерів, який ми маємо в Росії, –
плід того, що відбулося за Єльцина”,
– сказав Горбачов. На його думку, їм
потрібно нагадати заповіт Лівшиця:
“Ділитися треба!” “Думаю, нам
потрібні закони, які регулювали б такі
речі, і це можна організувати через
податкову систему”, – додав Горбачов.
На думку Горбачова, Росія сьогодні не
бажає бути наддержавою і їй не треба до
цього прагнути. “Мені здається, навіть
США не потрібно бути наддержавою. І
Китаю не потрібно. Світ змінився”, –
сказав Горбачов. Він закликав відкидати
людей, які плекають ідеї наддержавності,
і давати шанси молоді “у ЗМІ, в політиці,
в демократії”.
“Завдяки своєму становищу і впливу
Горбачов міг би збити собі неабиякі
статки, але вважав за краще цього не
робити. Навіть сьогодні він сам заробляє
собі на життя – читає лекції в Америці,
пише книги”, – йдеться в статті. “Так
мене виховали. Я вважаю себе нормальною
людиною, я все це роблю не напоказ”,
– пояснив Горбачов в інтерв’ю.
У бесіді з журналістом Горбачов
привітав програму британського прем’єра
Кемерона: “Наскільки я розумію, “велике
суспільство” означає, що розриви в
доходах між різними соціальними верствами
буде зменшено”. “Нехай у Британії
буде своя перебудова”, – додав він. У
березні в Лондоні відбудеться концерт
з нагоди 80-річчя Горбачова з участю
західних і “східних” музикантів.
У нинішньому році компанія Gorby80, яка
організовує цей захід, заснувала щорічну
Премію Горбачова для тих, хто зробив
щось значне в тій чи іншій галузі.
“Між повагою до Горбі на Заході і
його репутацією на батьківщині – разючий
дисонанс”, – зауважує автор. Він
повідомляє, що купив у сувенірній лавці
набір матрьошок, до якого входять фігури
Медведєва, Путіна, Єльцина – а потім
відразу Брежнєв, Хрущов і Сталін.
Горбачова до набору не долучили. Горбачов
у своїй книзі пише, що росіяни хочуть,
щоб їх зрозуміли. “Але як нам зрозуміти
народ, який не цінує відданості Горбачова
– лідера, якого так і не розбестила влада,
– демократії і реформам?” – запитує
журналіст.
Тема другої статті
в цій же газеті, теж написаної Меттью
Беллом, така: “Британії слід вивести
війська з Афганістану, каже Горбачов”.
Введення радянських військ в Афганістан
Горбачов вважає помилкою. В інтерв’ю
він зауважив, що колись чув від британців,
як осмислюється досвід своєї країни в
XIX столітті: “Ми провели в Афганістані
майже 100 років, афганці – народ особливий,
живуть за своїми законами, вам краще не
втручатися”. В інтерв’ю Горбачов
закликав Кемерона врахувати ці поради.
“Також, ризикуючи викликати шквал
обурення в США, Горбачов охарактеризував
війну з ісламом як конфлікт, почасти
породжений самими Сполученими Штатами”,
– зауважує автор.
“Історико-політичний бумеранг”
– так Горбачов назвав таємне фінансування
ісламських екстремістів в 1980-ті роки,
які практикував Вашингтон. “Вони
таємно співпрацювали з тими ж силами,
з якими тепер воюють. Нехай визнають
свою частину провини”, – додав він.
У третій, редакційній статті
під заголовком “Мудрість літнього
державного діяча” газета зіставляє
поради Горбачова та політичні рішення
прем’єр-міністра Кемерона.
В інтерв’ю Горбачов зауважив, що світ
перетворюють ідеалісти, а також зазначив,
що сьогодні жодній країні не слід бути
наддержавою – міжнародні відносини
змінилися. Але поваленням президента
Тунісу Бен Алі і єгипетського президента
Мубарака оголили “рудимент холодної
війни: наш і американський уряди віддавна
вважають за краще мати справу з сильними
авторитарними лідерами замість того,
щоб займати моралізаторську позицію
через недостатню свободу громадян їхніх
країн”, – пояснює газета. Мубарак
підходив Заходу більше, ніж “уряд,
який міг прийти до влади в результаті
вільних виборів, адже в Єгипті сильний
ісламізм”.
Парадокс у тому, що Блер і адміністрація
Буша в інших випадках дуже завзято
відстоювали протилежну доктрину – що
диктаторів треба скидати, а демократію
насаджувати ззовні. На думку видання,
це було правомірно у випадку Косова і
спочатку в Афганістані, але повалення
Саддама дискредитувало цей підхід.
“Щодо Лівії це породило протилежну
оману”, – вважає видання. Буш і Блер
налагодили торгівлю з Каддафі, навчали
і постачали зброю його армії. “Натомість
за співпрацю Каддафі повинен був
відмовитися від програми зброї масового
ураження, але минулого тижня один
перебіжчик заявив, що біологічна і
хімічна зброя залишається”.
Що стосується Кемерона, то минулого
тижня він вчинив правильно, “коли
відвідав Каїрську площу Тахрір і став
на бік народу”, пише газета. Але
незабаром з’ясувалося, що на Близький
Схід Кемерона супроводжувала делегація
торговців зброєю, які мали намір укладати
угоди з авторитарними режимами Перської
затоки.
“Ще однією ганьбою стало невміння
МЗС Британії правильно організувати
евакуацію британських громадян із зони
кризи, незважаючи на попередження, які
надходили заздалегідь. Але ще тривожніше
– нездатність Кемерона і Вільяма Хейга
піднятися до істинного масштабу того,
що відбувається”, – вважає видання.
На думку газети, в Північній Африці
зараз відбувається “демократична
революція, порівнянна з падінням
радянського тоталітаризму”. Її
наслідки непередбачувані, але британський
прем’єр має чітко заявити: в інтересах
Заходу – не продаж зброї недемократичним
країнам, а підтримка ідеалізму народів
світу,які вимагають свободи, підсумовує
газета.
