Масштаби руйнувань в Україні та швидкі темпи переміщення були безпрецедентними в Європі з часів Другої світової війни.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), лише за тиждень мільйон людей покинули Україну, а через місяць після повномасштабного вторгнення понад 10 мільйонів людей були вимушено переміщені всередині країни та за кордоном.
Соцпортал попросив УВКБ ООН, яка є основною організацією щодо допомоги біженцям, розповісти про положення українців в ЄС та перспективи їхнього статусу після 2025 року.
Тимчасовий захист для українців діє до березня 2025 року. Яка позиція УВКБ ООН щодо його продовження? Які наслідки будуть у випадку зняття захисту?
З точки зору УВКБ ООН, вияви солідарності, співпраці та розподілу відповідальності, мабуть, найціннішими уроками, які можна було винести з підходу держав до кризи в Україні та реалізації режиму тимчасового захисту. Вкрай важливо, аби такий підхід застосовувався після березня 2025 року, і щоб ті, хто продовжує потребувати захисту, мали до нього доступ. Без узгодженого підходу існує ризик значних вторинних переміщень, збільшення кількості заяв про надання притулку, що може перевантажити можливості національних систем, і передчасних рішень про повернення. Такі результати ризикують підірвати переваги, якими зараз користуються як держави, так і бенефіціари тимчасового захисту. У зв’язку з цим УВКБ ООН підтримує пропозиції щодо продовження тимчасового захисту після березня 2025 року.
За вашими даними, лише половина дітей-біженців шкільного віку відвідує школи в приймаючих країнах. З чим це може бути пов’язано, адже норми обов’язкового відвідування школи в ЄС досі суворі, принаймні в Німеччині, де українців найбільше. Чи може це причиною бути онлайн-навчанням в українських школах?
З початку ескалації війни в лютому 2022 року понад чверть населення України були вимушені покинути свої домівки в Україні. Переважна більшість були переміщені у 2022 році та протягом перших кількох місяців, і наразі майже 6,5 мільйонів залишаються за кордоном як біженці. Згідно з нашим нещодавнім дослідженням, більшість українських біженців (65%) все ж висловлюють бажання одного дня повернутися додому. Однак частка зменшилася, через зростання невизначеності через триваючу війну.
УВКБ ООН координує діяльність в рамках Регіонального плану реагування на потреби біженців, який вимагає $1,1 млрд на заплановане надання допомоги 2,3 млн біженців та приймаючим громадам у 2024 році. Пріоритетні напрямки допомоги – це надання можливостей отримати їжу, працевлаштування, медичне обслуговування або непродовольчі товари. Мовні бар’єри, відсутність інформації, фінансова скрута, труднощі у пошуку роботи, яка відповідає освіті, навичкам та досвіду, відсутність можливостей отримання допомоги з доглядом за дітьми та нестача місцевих ресурсів – це ті виклики, які найчастіше заважають постраждалим отримати гідну роботу, медичні та соціальні послуги або забезпечити себе сталим житлом.
Крім того, близько 44% родин із дітьми шкільного віку повідомляють, що принаймні одна дитина все ще не зареєстрована в системі освіти приймаючої країни. Це вказує на те, що багато дітей та молодих біженців продовжують ризикувати залишитися поза навчальним процесом, коли 2024-2025 навчальний рік розпочнеться у вересні 2024 року.
Основні фактори, що сприяють низькому рівню зарахування дітей-біженців, включають:
адміністративні, правові та мовні бар’єри;
відсутність інформації про доступні варіанти навчання;
нерішучість батьків щодо реєстрації своїх дітей у приймаючих країнах, оскільки вони сподіваються незабаром повернутися додому в Україну;
та невизначеність щодо можливої реінтеграції в українську систему освіти.
Інша важлива проблема – це відсутність спроможності навчати дітей-біженців у школах у приймаючих країнах. У той час, коли є безпрецедентна кількість дітей, які стали біженцями за декілька місяців після ескалації війни, багато шкіл у країнах притулку не мають фізичного простору або достатньої кількості вчителів, які можуть забезпечити нових учнів.
Ви також говорите про недостатню залученість українців у ринок праці (40-60%) та падіння кваліфікації. Проте українські ЗМІ часто говорять про легку інтеграцію українців до ЄС, а останні опитування громадської думки (КМІС) показують, що 66% українців у Німеччині, Польщі та Чехії задоволені своїм становищем. Що викликає занепокоєння в цьому випадку? Чи існує ймовірність погіршення тенденції?
Незважаючи на значний прогрес у сфері працевлаштування біженців з України, проблеми все ще залишаються. Багато родин біженців з України стикаються з високим рівнем економічної вразливості, до того ж половина з них перебуває за межею бідності, виходячи з доходу. Рівень доступу до постійної зайнятості є ключовим фактором, що впливає на фінансовий добробут родин. Незважаючи на переважно вразливий профіль населення (35% сімей складаються з однієї дорослої жінки з особами на утриманні) рівень зайнятості серед біженців можна порівняти з показниками громадян приймаючої країни. Проте рівень безробіття залишається тривожно високим і становить 14%.
Це підкреслює, що зусилля щодо залучення до ринку праці та заходи для усунення перешкод, про які найчастіше повідомляють, мають продовжуватися. Це стосується знання місцевої мови, відсутності можливостей гідного працевлаштування та невідповідності навичок.
