.
Черчілль порівнював російське політичне
життя з битвами бульдогів під килимом,
нагадує журналіст The Financial Times Ніл Баклі.
“Однак останнім часом” альфа-самці
“російської політики відкинули килим
у бік і відкрито кусають один одного за
п’яти”, – вважає автор, згадуючи про
несхожі заяви Медведєва і Путіна про
Лівію, а також про наказ Медведєва
видалити міністрів з рад директорів у
держкомпаніях.
Очевидно, у кремлівських коридорах
дано старт президентським перегонам,
підсумовує журналіст. “Менш очевидно,
у чому реальний сенс вищеописаних
сутичок, оскільки очікується, що саме
Путін вирішить, кому балотуватися в
президенти, а сам на будь-якій посаді
залишиться наймогутнішою людиною в
Росії”, – зауважує він.
“Можливо, сутички – спроба зацікавити
росіян, втомлених від жорстко
контрольованого політичного життя”,
– пише автор. “Є ймовірність, що поєдинки
покликані не допустити, щоб обидва
політики перетворилися на “кульгавих
качечок”. Напористість Медведєва –
чи то спроба зберегти президентське
крісло, чи то черговий фінт”, – пише
автор, нагадуючи про ситуацію із Сергієм
Івановим у 2007 році.
Обидва прагнуть перевершити один
одного. Медведєв позиціонує себе як
кандидат-модернізатор. Путін зібрав
власну групу економістів-вільнодумців,
які дійшли тих самих висновків, що і
радники Медведєва, за винятком
демократичних реформ.
Хай як би там було, рейтинги Путіна і
Медведєва знижуються, особливо серед
міського середнього класу. У відповідь
Кремль подумує про створення “ручної”
ліберальної партії, яка “на грудневих
виборах могла б увійти до закостенілого
парламенту і відстоювати інтереси
середнього класу”, пише автор.
Політики-демократи з позасистемної
опозиції кажуть, що новий середній клас
не піддасться на приманку, і самі апелюють
до цього електорату.
