у середу, президент Янукович відкрив
скриню Пандори: в усіх куточках України
тільки й мови, що “про мову”. У
Львові, скажімо, оперативно створили
Страйковий комітет за участю представників
опозиційних політсил та громадських
організацій – обговорювали наступні
протестні дії. А в Донецьку тим часом
міська рада жваво звітує, що вже мало
не завтра готова закріпити статус
російської мови в регіоні.
До протестних мітингів поки що далеко,
а жителі південно-східних областей
сприйняли підписання закону схваленням.
В той же день, коли він був підписаний,
пройшли мітинги в Дніпропетровську,
Луганську, Одесі – в дев’яти регіонах
країни, пише Сергій Ведмідь у статті
“Язик: кожен при своєму” в газеті
“Комсомольская правда в Украине”.
Мовний закон знову виводить людей на
вулиці: активісти-захисники української
мови закликають національно свідому
громадськість зібратися в День
Незалежності біля Українського дому.
Там нових протестантів обіцяють
дочекатися й учасники нинішнього
“мовного” протесту – своєї акції
вони не згортатимуть принаймні до 24
серпня. Під Українським домом досі
голодують четверо активістів, пише
Марина Ткачук у статті “Це плювок в
обличчя українству” в газеті “Україна
молода”.
У Києві захисники української мови
“по гарячих слідах” учора провели
своєрідну акцію протесту проти мовного
закону: почепили стрічки “Голодую!”,
“SOS!”, “Встаю з могили” на голови
статуям великих українцiв. “Ми обрали
ті пам’ятники, які уособлюють людей,
що боролися за Україну, українську ідею,
вели просвітницьку роботу, – розповіла
учасниця акції Олена Довганюк. – Якби
вони жили в наш час, то були б теж проти
мовного законопроекту”. Так, до вияву
громадської проукраїнської позиції
активістів “приєдналися” Тарас
Шевченко, Михайло Грушевський, Ярослав
Мудрий, козак Мамай і В’ячеслав Чорновіл.
Інший – “рускоговорящій” – майдан
вирішила організувати Партія регіонів.
Прес-служба “регіоналів” навіть
запевнила журналістів, що “у багатьох
містах України на центральні площі міст
вийшли люди, які вітають це рішення”.
Лише в Дніпропетровську на Фестивальний
причал прийшли подякувати Януковичу
за пiдпис більш ніж 5 тисяч ощасливлених
мешканців. В Одесі “регіонали”
нарахували таких три тисячі, у Луганську
– стільки ж.
Щоправда, гарну картинку “загального
щастя” зіпсували ЗМІ: керівник
громадського руху “Спільна справа”
на Дніпропетровщині Віктор Романенко
повідомив “Радіо “Свобода”, що
на мітинг у “добровільно-примусовому
порядку” звозили освітян та медиків
з різних міст області – Дніпродзержинська,
Павлограда тощо. Не на камеру учасники
акції говорили, що декого задля участі
в акції викликали з відпустки.
Від масових акцій протесту опозиціонери
хочуть відмовитися. Принаймні так
заявляє керівник виборчого штабу
опозиції Олександр Турчинов: “Ми не
будемо збирати, виводити людей чи, тим
більше, їм платити”. У разі перемоги
на парламентських виборах опозиціонери
скасують прийняття мовного закону.
(Так, наче це не вони дали можливість
його ухвалити, хоч сам Арсеній Яценюк
неодноразово божився не допустити
цього). Обіцяють опозиціонери й притягнути
до відповідальності Януковича та голову
ВР “за наругу над Конституцією і
державною мовою”.
Засудили дії Януковича й у партії
“УДАР”. У своїй заяві “кличкiвці”
зазначили, що підписанням мовного закону
президент Янукович “продовжив курс
на розкол країни”.
У проукраїнської громади ще лишається
примарна надія на рішення Конституційного
Суду. Політолог, керівник Центру
політичних досліджень “Пента”
Володимир Фесенко припускає варіант
звернення до КС і скасування “мовного
закону” його рішенням. “А можливо,
що закон залишиться в такій формі. Просто
будуть внесені поправки і доповнення,
які посилять державний статус української
мови”, – каже Фесенко.
Для опозиції документ – важливий фактор
політичної боротьби, і вона напевно
вивела б людей на акції протесту. Тільки
от зараз нічого не вийде, адже в Києві
та регіонах немає студентів – головних
дійових осіб будь-яких мітингів, – вважає
політолог, директор Українського філіалу
Інституту країн СНД Володимир Корнілов.
Головний “фігурант” мовної
пертурбації – Віктор Янукович – наразi
доручив прем’єр-міністру Миколі Азарову
в найближчі дні створити робочу групу
із залученням громадськості, відомих
діячів освіти, науки і мистецтв, провідних
фахівців iз мовних питань для розробки
та внесення пропозицій у мовне
законодавство.
Заяви проросійських керманичів на
місцях про присвоєння особливого статусу
російській мові в регіонах “прямо
тут і тепер” не є голослівними. Як
пояснив заступник голови Комітету
Верховної Ради з питань державного
будівництва та місцевого самоврядування
Юрій Ключковський (“НУ-НС”), якщо
керуватися лише мовним законом, то
надати новий статус російськiй буде
дуже просто. І хто там чекатиме обіцяних
президентом правок!
“Для цього потрібно взяти лише
результати перепису населення, – каже
Ключковський. – Щоправда, необхідно, аби
ці результати були офіційно передані
місцевим органам самоврядування, а на
це потрібен певний час. І на підставі
даних цих переписів, як зазначено в
законi, місцева рада може оголошувати
статус мови. Але, за Конституцією, місцева
рада не може цього робити. Тому-то й
колізія. Тут мала б застосовуватися
Конституція. Але, ясна річ, що в цьому
випадку ніхто не буде дотримуватися
букви закону. Стиль роботи цієї влади
– діяти напролом. Є закон чи його немає
– вони зроблять, як хочуть, а ви потім
доводьте щось у суді, який є у відомо
чиїй кишені. Ситуація складається досить
негативна. І тільки активна протидія і
“качання своїх прав” іншою частиною
України може зупинити цей процес”.
Закон про мовну політику, підписаний
президентом у середу, несе зміни в
українському суспільстві, пише Дмитро
Коротков в статті “Мови: не все відразу”
в газеті “Сегодня”. Держструктури,
яких цей закон торкнеться, готові
виконувати його, але на деякі норми
знадобиться ще перехідний період.
Наприклад, не все відразу можна змінити
в системі освіти, яка 20 років українізувалися
адміністративними заходами. “Безумовно,
ми будемо виконувати закон. Але поки
він не набрав чинності, поки немає
доручень, неможливо говорити про терміни,
– каже заступник міністра освіти Борис
Жебровський. – Виходячи з практики, можу
сказати, що в школах -новобудовах, де
все починається з нуля, створення класів
з різними мовами навчання пройде швидше.
У школах з усталеним навчальним процесом
знадобиться більше часу – на замовлення
підручників, зміна навчальних програм.
А значить, десь ми зможемо привести
кількість класів з різними мовами
навчання у відповідність до побажань
батьків вже з нового року, а десь – з
наступного навчального року. У дитсадках
все можна провести набагато швидше –
там не потрібні підручники, немає
розкладу уроків. Тому головне – тільки
бажання батьків”.
Суттєвого переформатування ТБ-ефіру
також не відбудеться. Навіть при тому
що Нацрада з телебачення і радіомовлення
готова скасувати мовні обмеження для
телеканалів і радіостанцій. “Звичайно,
закон буде виконано, – пояснює його
голова Володимир Манжосов. – Як тільки
він набуде чинності, ми на одному з
найближчих засідань приймемо рішення
про те, що пункт про відсотки мовлення
певними мовами в ліцензіях перестає
діяти”.
Разом з тим на телеканалах до можливості
не відслідковувати хронометражу
сказаного російською ставляться без
ажіотажу. “Ухвалення закону про мови
не позначиться якимось особливим чином
на роботі телеканалу, – говорить директор
телеканалу “Україна” Марина
Миргородська. – Ми завжди дотримувалися
мовного балансу – наприклад, новини в
нас виходять і українською ( два щоденних
випуски), і російською (один щоденний
випуск). Частина програм також виходить
українською, частина – російською, але
при цьому з українськими субтитрами.
Всі російськомовні серіали ми обов’язково
субтитруємо українською. Таким чином,
у мовному питанні у нас не виникало
якихось проблем”.
