| Живу клітину вперше у світі вдалося синтезувати американським науковцям. Дослідники розробили генетичну програму бактерії і ввели її в клітину, яка виконала роль матки, пише Бі-Бі-Сі. |
Мікроб, що вийшов в результаті, якого вже охрестили “Синтією”, виглядав і
поводився у повній відповідності з тим “диктатом”, який здійснювався
через синтезовану ДНК, тобто ніби перетворився на мікроб іншого виду.
Фахівці сподіваються, що з часом вони зможуть створювати бактерійні
клітини, які вироблятимуть медикаменти та паливо і навіть, можливо,
абсорбувати парникові гази.
Цю подію, звіт про яку публікує журнал Science, називають проривом в
науці, проте скептики кажуть, що синтез живих організмів може спричинити
чималий ризик.
Роботою керував доктор Крейг Вентер, який заснував інститут
генних досліджень з відділеннями в американських штатах Меріленд і
Каліфорнія. Раніше він з колегами вже створював синтетичний геном
бактерії і пересаджував геном однієї бактерії в іншу. Тепер науковці
сумістили обидва методи з метою створення “синтетичної клітини” – так
вони самі називають своє творіння, незважаючи на те, що насправді
синтетичною є не вся клітина, а лише її геном.
Доктор Вентер порівняв цю роботу з написанням програмного забезпечення
для клітини: науковці скопіювали геном природної бактерії, потім
розшифрували його, “розклали по поличках” усі складові, а потім за
допомогою “машини синтезу” хімічним шляхом виготовили копію.
“Тепер ми маємо можливість брати нашу синтетичну хромосому і
трансплантувати її в клітину-реципієнта, тобто в інший організм, –
пояснює доктор Вентер. – Щойно ця нова програма упроваджується в
клітину, клітина її прочитує і перетворюється на той вид, який
прописаний у цьому генетичному коді”.
Нова бактерія відтворила себе більше мільярда разів; в результаті
з’явилися її копії, що містять синтетичну ДНК і підконтрольні їй.
“Вперше синтетична ДНК узяла на себе повний контроль над клітиною”, –
говорить доктор Вентер.
Він і його колеги сподіваються з часом навчитися проектувати і будувати
нові бактерії, які виконуватимуть корисні для людини функції. “Я думаю,
потенційно це нова промислова революція, – вважає науковець. – Якщо ми
зуміємо змусити клітини виробляти те, що нам потрібно, вони дозволять
нам відірватися від нафтової соски і хоч би частково скоротити шкоду,
завдану довкіллю, вловлюючи вуглекислоту”.
Доктор Вентер та його співробітники вже працюють в союзі з
фармакологічними і паливними компаніями над створенням хромосом для
бактерій, які зможуть виробляти паливо і вакцини.
Скептики, проте, попереджають: не варто перебільшувати потенційні вигоди
синтезу організмів. Так, доктор Хелен Уоллес з британської
організації Genewatch UK, що спостерігає за дослідженнями в галузі
генетики, заявила, що синтетичні бактерії можуть бути небезпечними.
“Якщо випустити нові організми в навколишнє середовище, шкоди може вийти
більше, ніж користі, – каже вона. – Випускаючи їх у зони забруднень – з
метою очищення, – ви, по суті, створюєте забруднення іншого роду. Ми не
знаємо, як такі організми поведуться на волі”.
Багато екологів і правозахисників заявили за гарячими слідами, що уряд
не готовий до регулювання цієї революційної сфери науки. “Це
квінтесенція синдрому “ящика Пандори” – як розщеплення атома або
клонування овечки Доллі. Ми всі стикнемося з наслідками цього тривожного
експерименту… Він висуває нове коло проблем, до якого не готові ані
уряд, ані суспільство”, – йдеться в заяві дослідницької “зеленої”
організації ETC Group.
На це доктор Вентер відповідає, що він сам “ініціює дискусії” про
регулювання щодо нової наукової сфери і про етичні норми його
діяльності.
“У 2003 році, коли ми створили перший синтетичний вірус, він став
об’єктом пильного розгляду в сенсі етичності його використання і пройшов
усі ступені, аж до Білого дому, – нагадує науковець. – Крім того, наші
роботи ретельно перевірялися, у тому числі і в Національній академії
наук США, а підсумки перевірок вилилися в детальний звіт у цій новій
сфері. Ми вважаємо ці проблеми дуже важливими і закликаємо до
продовження дискусій, в яких мають намір брати участь”.
Що стосується етичних дискусій навколо синтетичного, або штучного,
життя, то вони триватимуть. Професор Джуліан Савулеску з Центру
практичної етики при Оксфордському університеті зазначає: ця галузь
науки знаходиться “у далекому майбутньому, але вона реальна і важлива”.
“Але й ризики теж безпрецедентні, – продовжує експерт. – Потрібні нові
стандарти оцінки ризику такого роду радикальних досліджень і захисту від
нецільового їх використання у військових або терористичних цілях. В
майбутньому вони можуть використовуватися для створення найпотужнішої
біозброї, яку тільки можна собі уявити. Завдання полягає в тому, щоб
з’їсти фрукт, але не черв’яка”.
