Щодо половини списку «Слуги народу» відсутня будь-яка інформація, хто ці люди — голова «Комітету виборців України»

З’їзд партії «Слуга народу» обговорюємо разом із головою «Комітету виборців України» Олексієм Кошелем та кореспондентом німецької газети «TAZ» Бернхардом Клазеном. Іноземний журналіст проводить паралелі з тим, як відбуваються партійні з’їзди в Німеччині. Там делегати спочатку обговорюють політичну програму, а потім визначають кандидатів. Збори тривають два дні.

Григорій Пирлік: Бернхарде, ці вихідні були дуже гарячими, особливо для політичних журналістів: відбулося одразу кілька з’їздів – з’їзд партії «Голос», з’їзд партії «Слуга народу» та інші. Для того, щоб зробити матеріал та для того, щоб висвітлювати для німецьких читачів політичне життя України, ви обрали саме з’їзд партії «Слуга Народу». Чому саме?  

Бернхард Клазен: Мені здається, що є стовідсоткова ймовірність, що ця партія буде не тільки в парламенті, але отримає всебічну більшість, тому це — партія майбутнього. Отже, мені було цікаво особисто бачити, як партія «Слуга народу» працює.

Григорій Пирлік: Як ви можете оцінити цей з’їзд?

Бернхард Клазен: Я бував на з’їздах різних партій у Німеччині, там такий режим, що запрошуються делегати партії, і дуже важливо дотримуватися термінів запрошення, оскільки, якщо не дотримуєшся термінів, то це може призвести навіть до скасування виборів через суд. У Німеччині, зазвичай, проходять два з’їзди. Перший – там, де обговорюють програму, і другий – внутрішньопартійні вибори. Такі з’їзди відбуваються протягом двох днів. А з’їзд партії «Слуга народу» тривав лише 70 хвилин і все, не була обговорена програма, не були обговорені кандидати.

Григорій Пирлік: Пане Олексію, хочу поставити запитання щодо програми. Ми так і не побачили, щоб програма була обговорена, не чули жодних пропозицій. Наскільки це типово взагалі?

Олексій Кошель: Продовжу думку вашого колеги щодо часу з’їзду, тобто з’їзд перестав виконувати свою основну функцію, адже з’їзд має бути місцем для дискусій однопартійців, місцем для вироблення певних змін до програми, до стратегій, обговорень. А це не виконується, з’їзд просто перетворився для картинку для медіа, на гарно зрежисоване ток-шоу, яке можуть побачити телеглядачі. А головну функцію не виконує. Тому вже не важливо, чи він буде в Палаці «Україна», чи у Ботанічному саду, чи на дитячому майданчику.

Обговорення програми не було, хоча, в мене, як в експерта, до програми партії «Слуги народу» є велика кількість запитань. До прикладу, вони пропонують в програмі взяти на себе зобов’язання щодо запровадження електронного голосування. Це дуже сміливий експеримент, і до того часу, поки в суспільстві є недовіра до виборчих процесів і результатів виборів, міжнародні організації радять не робити експериментів із запровадженням електронного голосування. Тому що це має величезну низку ризиків.

 З’їзд просто перетворився для картинку для медіа, на гарно зрежисоване ток-шоу, яке можуть побачити телеглядачі

Є питання щодо імперативного мандату, тому що в програмі пропонується відкликання депутата за неналежне виконання ним депутатських повноважень. Для мене теза про неналежне виконання повноважень є незрозумілою: що мається на увазі — відсутність на робочому місці чи неякісні законопроекти, чи політична корупція? І якщо ми запроваджуємо імперативний мандат, це означає, що Україну пропонується поставити в один ряд з такими країнами як Куба, Венесуела, Китай, Індія.

А це теж суперечить міжнародним рекомендаціям. Тому дуже важливо, щоб програма обговорювалася. Але з’їзд не став місцем для дискусій. І це, до речі, не питання до партії «Слуги народу», а й для більшості партій, які проводили красиві зрежисовані зїзди, де депутатам пропонувалися готові проекти рішень і готові списки кандидатів.

Григорій Пирлік: Чи можна говорити про відкритість партії «Слуга народу» саме на прикладі з’їзду? Бо з того, що ми побачили, вирогідного кандидата на пост прем’єра партія назве тільки після формування коаліції, і кандидатів-мажоритарників остаточно будуть погоджувати на закритому з’їзді.

Олексій Кошель: Було б важливо, щоб на з’їзді пояснили логіку формування самого списку кандидатів. От для мене незрозумілим є присутність чотирьох олімпійських чемпіонів у виборчому списку в прохідній частині. Я з повагою ставлюся до спортсменів, я з повагою ставлюся до того, що вони десятки років присвятили себе спорту. Але вони мають пояснити, як вони будуть в парламенті займатися продовженням реформи децентралізації, як вони бачать судову реформу. Тобто кожним напрямком роботи має займатися фахівець, мають займатися професіонали, а не люди, які за ті чи інші заслуги отримали багато винагород. В парламенті за один сесійний день потрібно приймати рішення і щодо культури, і щодо питань приватизації, тобто потрібно бути універсалом і фахівцем із багатьох питань. На жаль, відповіді на ці питання ми на сьогодні не отримали.

 Якщо ми запроваджуємо імперативний мандат, це означає, що Україну пропонується поставити в один ряд з такими країнами як Куба, Венесуела, Китай, Індія

Григорій Пирлік: Бернхард Клазен згадав в нашій розмові до ефіру, що ще не бачив такого явища як пост-праймеріз. Чому ви його згадали і що ви маєте на увазі?

Берхард Клазен: Вчора були вибори ста кандидатів «Слуги народу» в парламент. Під час прес-конференції голова парті Дмитро Разумков сказав, щоб буде пост-праймеріз. Мені невідоме це явище, а як він сказав, це слово означає, що навіть після виборів тих ста кандидатів керівництво партії має право зняти зі списку делегатів кандидатів, якщо стане відомо, що вони дали неправдиву інформацію. Що це означає? Як на мене, найвищий орган партії – це з’їзд, який затверджує кандидатів, а керівництво повинно виконувати рішення з’їзду. А тут – навпаки. Керівництво має право потім зняти кандидатів, котрі мають мандат з’їзду, і це було дуже неочікувано.

Григорій Пирлік: Пане Олексію, чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

Олексій Кошель: Якщо б партія провела повноцінний праймеріз з відкритими процедурами, із задіянням  партійних осередків і виборців, то пост-праймеріз був би непотрібен.

Пост-праймеріз – це просто гра слів, це політтехнологія. Я розумію, що партія хоче усунути ся від можливих скандалів, тому що там вже, до прикладу, має місце скандал на Івано-Франківщині, тому що колишній член Партії Регіонів і депутат міської ради від Партії Регіонів присутній у першій сотні виборчого списку. Але непотрібно придумувати велосипед, є демократичні практики, які чудово зарекомендували себе в Європі, в США, потрібно їх просто використовувати – відкритий праймеріз, відкриті процедури. І також потрібно поважати самі традиції та сам з’їзд, тобто з’їзд приймає рішення, а не партійне керівництво чи якісь опитування громадян через соціальні мережі тощо. Є партійний з’їзд – делегати приймають рішення. І для мене також дивина, коли після рішення з’їзду  відбудеться зачищення самого списку. Можливо, молода партія проведе наступний етап з’їзду, ми цього не знаємо.

Григорій Пирлік: Кого ще цікавого з кандидатів ви побачили?

Олексій Кошель: З плюсів я б відзначив те, що у списку є низка фахових юристів, очевидно, що в партії «Слуга народу» це дозволить їм проводити законодавчу роботу більш якісно. З великого мінусу я побачив, що про кілька десятків партійців взагалі відсутня будь-яка інформація. Принаймні, пошукова система та соціальні мережі не дають інформації, хто ці люди.

Я, наприклад, бачив попередні журналістські розслідування, де по половині членів кандидатів прохідної частини списку відсутня будь-яка інформація, хто є ті люди. Я хочу нагадати, що в той час, коли існують соціальні мережі, коли громадяни мають можливість висловлювати свою думку, з якою можуть ознайомитися всі, інформація про них не може бути закритою. Якщо людина претендує на крісло в парламенті, це означає, що вона до цього могла бути громадським активістом, громадським діячем, волонтером – допомагати фронту, бути активною в органах місцевого самоврядування. І коли по цих людях немає жодної інформації, це дещо насторожує. Для мене це є неприємною несподіванкою.

Григорій Пирлік