Супутник Землі досі продовжує процес власного стиснення. За словами вчених, процес стиснення Місяця йде дуже поволі і зовні його помітити майже неможливо.

За даними, переданими апаратом Lunar Reconnaissance Orbiter, стиснення відбувається тому, що Місяць почав активно холонути зсередини.

Факт стиснення був підтверджений лише за допомогою топографічного аналізу і надточних вимірів радіусу Місяця.

Вчені також відзначають, що в результаті стиснення Місяця якісь космічні програми в найближчі десятиліття змінювати не доведеться, оскільки в майбутньому цей процес, швидше за все, лише сповільнюватиметься.

В той же час дослідники з'ясували, що у минулому процеси стиснення на нашому природному супутнику були значно сильнішими і мільярди років тому Місяць міг бути дійсно більшшим за його теперішні розміри.

За словами Томаса Уоттерса з Центру планетарних досліджень при американському Національному музеї космосу і аеронавтики, радіус Місяця постійно скорочується і це було доведено науково. Крім цього, було встановлено, що багато розломів на поверхні Місяця теж скорочуються.

Якщо поверхня Місяця застигла вже досить давно і в останніх парі мільярдів років тут не відбулося нічого більш менш суттєвого, то внутрішні процеси на Місяці все ще активні.

Уоттерс стверджує, що процес стиснення під впливом падіння температури характерний для багатьох тіл в Сонячній системі, наприклад для Меркурія, де факт стиснення також недавно був підтверджений.

Кажучи про Місяць, астрономи відзначають факти звуження багатьох розломів і астероїдних вирв. Уоттерс стверджує, що стискається Місяць, швидше за все, нерівномірно.

Так, наприклад на знімках отриманих під час місії Аполлона 17 і знімках, зроблених в наші дні з місячної орбіти видно, що один з горбів без видимих причин просів майже на 10 метрів.

У інших місцях зміни не такі значні, проте про їхні конкретні розміри судити складно, оскільки більшість горбів і кратерів на Місяці і так невеликі.