Щорічно 26 квітня люди згадують про одну з найвідоміших в історії людства техногенних катастроф - аварію на атомній електростанції в Чорнобилі. Ця пам'ятна дата була встановлена через 26 років після катастрофи на ЧАЕС Радою глав СНД за ініціативи президента України Леоніда Кучми.

Навколо аварійної АЕС утворилася 30-кілометрова зона відчуження. Забруднення радіоактивними речовинами, за деякими даними, зазнала територія на 56 тисяч квадратних кілометрів - в Україні, Росії та Бєларусі. Найбільше постраждали зони в межах 100 км від станції, там, де пройшов дощ - оскільки радіоактивні елементи містилися у великих частинках і випали разом з опадами.

З сільськогосподарського обігу було виведено близько 5 млн га землі. Тривалі наслідки катастрофи пов'язані з тим, що період напіврозпаду деяких радіоактивних елементів досить значний. Наприклад, викинуті в довкілля ізотопи стронцію і цезію мають період напіврозпаду близько 30 років, в результаті чого з ґрунту вони потрапляють в гриби і рослини, які потім з'їдають тварини. Крім того, радіоактивні ізотопи плутонію можуть зберігатися в ґрунті сотні років, що призводить до утворення америцію і зростанню радіоактивності заражених ґрунтів з плином часу, пише Ольга Звонова у статті "Аварія на Чорнобильській АЕС: хроніка та наслідки" в "Аргументах і фактах".

На запитання, чи зможуть люди повернутися до Чорнобиля, заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Дмитро Бобро відповідає:

"З урахуванням того, що зона відчуження заражена ізотопами плутонію з періодом розпаду в 24 тисячі років, люди ніколи не зможуть повернутися ні в Прип'ять, ні в Чорнобиль, ні у відселені села, - пояснив Дмитро Бобро. - Зараз медиками для населення встановлена річна критична доза в 1 мілізіверт. Якщо постійно перебувати в зоні, харчуватися вирощеними там продуктами, доза опромінення буде значно вища.

"Для персоналу встановлена річна норма в 20 мілізівертів. Тобто, якщо не перевищувати цю норму, то здоров'ю не буде завдано якийсь відчутної шкоди. Середня доза на весь персонал зараз 2 мілізіверта на рік. За останній час були встановлені поодинокі випадки перевищення контрольної дози. І то тому, що в міжвахтовий період люди їли якісь забруднені продукти", - передає його слова журналістка "Комсомольської правди в Україні" Євгенія Супричева у матеріалі "Життя на ЧАЕС за розкладом: сніданок - обід - вечеря. І Ленін - такий молодий".

Триває будівництво другого саркофага над четвертим аварійним блоком Чорнобильської атомної станції. Його планують закінчити 2015 року. Проект потрібний, вважає екс-міністр охорони навколишнього природного середовища 61-річний Юрій Костенко, зачинає Ольга Богачевська інтерв'ю "Новий саркофаг у Чорнобилі — це декорації, які приховують проблему" у "Газеті по-українськи".

"1995-го Україна та держави Великої сімки підписали меморандум щодо зупинки Чорнобильської атомної станції, — нагадує Юрій Іванович. — Визначали, як дійти до екологічно безпечного стану станції та зони відчуження. Тоді найбільше дискусій було щодо саркофага над зруйнованим реактором. За різними оцінками, там міститься близько 200 тонн ядерного палива".

"У нинішньому саркофазі час від часу утворювалися щілини. Були проблеми з дахом, який врешті-решт розвалився. Нормально його облаштувати дешевше, ніж будувати новий. Головне — почати розробку технології для вилучення ядерного палива зі зруйнованого реактора. Формально в меморандумі це заклали. Але в другій половині 1990-х усім було не до Чорнобиля. Вирішили: доки нема нових технологій, накриємо все новим саркофагом. Західні країни виділили мільярд євро на саркофаг. Це декорація, яка приховує від світу проблеми. Бо вилучити звідти паливо — у сотні разів дорожче. Нове накриття дасть певний перепочинок на сотню років. Хоча нинішній теж розраховували на 50, а він почав руйнуватися за 20 років".

"Крім саркофага, на території зони є тисячі тимчасових сховищ відходів. Та нема навіть їхнього обліку чи карт, де вони розміщені. Захоронення після аварії робили поспіхом. Також є проблема підземних вод. Часом вони піднімаються і туди потрапляє багато радіонуклідів. Так може забруднитися Дніпро".

Прип'ять - місто енергетиків, місто молоде, місто перспективне. Це так би вам про нього сказали ще 27 років тому. Тепер це місто-привид. Зупиняємося на головній площі Прип'яті. У деяких з моїх колег є дозиметр. Фонить. І досить серйозно. Причому рівень радіації в різних місцях істотно різниться. І хоча організатори застерігають не звертати з тротуарів - там багато радіоактивного пилу - і не заходити в будівлі, які більше чверті століття не обслуговуються і вже в аварійному стані, проте пройти повз колишню школу і не заглянути було б не по-журналістськи. Там вітер гортав старі підручники, чиїсь зошити... Трохи далі міська площа, на якій завмерло колесо огляду. Кажуть, воно так і не зробило жодного оберту - відкривати парк атракціонів мали 1 травня 1986-го. Не судилося. Тепер у місті-примарі знімають різні фільми. Наприклад, і недавню картину "Земля забуття".

Тут натрапляю на групу ліквідаторів. Генерал-майор міліції Юрій Гричай розповідає, що за 27 років зважився приїхати сюди вперше і, як і очікував, - шокований. Тоді запам'яталося гарне, доглянуте, молоде місто, тепер це суцільна руїна, пише Марина Кривда у статті "Територія напівзабуття" в "Голосі України".

У зону відчуження насправді не так і важко легально потрапити — розроблені спеціальні маршрути, сертифіковані Мінохорони здоров’я, кожен охочий може побувати у Прип’яті чи на ЧАЕС, але за відповідну плату, звісно. Та все одно знаходяться екстремали, котрі хочуть "полоскотати собі нерви". Наприклад, цього тижня у Чорнобилі затримали чотирьох молодих людей, з-поміж яких один — громадянин Росії, які нелегально проникли в зону. "Сталкери" в рюкзаку носили з собою ляльку на прізвисько Спиридон, яка, на їхнє переконання, була тотемом, що захищав своїх власників від впливу радіації, пише Іван Гавриляк і Анастасія Федченко у статті "Через триста років у Чорнобильську зону повернеться життя" в "Україні молодій".

Згідно з законодавством, незаконне проникнення в зону загрожує штрафом від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією речей, "які застосовувалися для здійснення правопорушення", наприклад, автотранспорту.

Чорнобильські міліціонери затримують близько сотні екстремалів на рік. За останні чотири місяці до адміністративної відповідальності за незаконне потрапляння в зону притягнуто 11 громадян, двоє з них — іноземці.

Через те, що вплив людини на природу зони мінімальний, тут стали розмножуватися види тварин, які майже зникли на інших територіях. Місцеві мешканці кажуть, що часто бачать табуни диких коней чи кабанів. Лисиць та зайців узагалі безліч.

"На півдні зони уже створюється спеціальний Чорнобильський радіологічний заказник (50 тис гектарів). Йому, можливо, розширять межі або й нададуть статус заповідника. Тут може бути просто заповідник, а може бути й територія для захоронення ядерних відходів, — розповідає голова державного Агентства України з управління зоною відчуження Володимир Холоша. — На кордоні з Бєларуссю буде єдина вільна територія заказника, фактично — міждержавний заповідник".

На жаль, зубрів уже не зустрінеш у Чорнобильській зоні. "Останній помер приблизно в 2000 році, — каже кореспондент місцевої газети "Вісник Чорнобиля" Сергій Чернов. — Просто, йому для життя треба було кілька самок, а на самоті вони не виживають".