22:03 У в'язницях ОРДЛО російський спецназ "тренується" на ув'язнених | |||||||||
З початком АТО правоохоронці та влада не змогли евакуювати з окупованих російською гібридної армією територій громадян України, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі та були засуджені українськими судами до 2014 року. Сьогодні за приблизними підрахунками на непідконтрольних Україні територіях залишаються понад 5000 громадян України. Правозахисна організація "Східна правозахисна група", провела моніторинговий огляд порушень прав людини в місцях позбавлення волі в тимчасово непідконтрольних окремих районах ОРЛО. В основу викладеного у відкритий доступ звіту лягли матеріали, отримані в червні-вересні 2016 року, повідомляє "Четверта влада". Даний звіт засновано на дослідженнях, які включали дистанційні дослідження та інтерв'ю, що проводилися очно з родичами ув'язнених зі згаданих районів. Також проводилися інтерв'ю з самими ув'язненими, які відбувають покарання в ОРЛО (дистанційно). Керівник правозахисної організації Павло Лисянський, котрий є уповноваженим представником 103 сіймей, родичі яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі у ОРДЛО, розповів, що загалом правозахисникам вдалося провести 74 інтерв'ю з ув'язненими, їхніми родичами, свідками злочинів у місцях позбавлення волі ОРЛО. Усі інтерв'ю з ув'язненими проводилися під час їх перебування в місцях позбавлення волі. Наразі у місцях позбавлення волі, захопленими проросійською терористичною організацією "ЛНР", відбуваються серйозні порушення прав та основоположних свобод людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини - статті 2 ("Право на життя"), статті 3 ("Заборона тортур"), статті 4 ("Заборона рабства і примусової праці"), статті 5 ("Право на свободу та особисту недоторканність"), стаття 6 ("Право на справедливий судовий розгляд"), статті 7 ("Покарання виключно на підставі закону"), статті 9 ("Свобода думки, совісті і релігії"), статті 10 ("Свобода вираження поглядів"), статті 13 ("Право на ефективний засіб правового захисту"), статті 14 ("Заборона дискримінації"). "Управління виконання покарань "МВС ЛНР" фактично займається виконанням покарань для громадян України за вироками, винесених українськими судами до 2014 року. Водночас у "ЛНР" не визнаються рішення судів України, винесені після 2014 року щодо умовно-дострокового звільнення й застосування законів Україна "Про амністію", відповідно до яких громадяни України вже мають бути звільнені. Навіть формально звільнені ув'язнені продовжують відбувати покарання, таким чином перебуваючи в статусі незаконно позбавлених волі й заручників", - йдеться у повідомленні. Правозахисниками встановлено, що в усіх виправних колоніях (далі ВК) на території ОРЛО, є промислові зони, в яких проводиться різна продукція (колючий дріт, труни, тротуарна плитка тощо). Для роботи в цих промислових зонах залучаються ув'язнені, які відбувають свій термін ув'язнення в ВК. Відмовитися від роботи укладеним неможливо - якщо укладений відмовляється від роботи, до нього застосовуються три стадії покарання: 1) 15 діб карцеру; 2) скасування побачень й отримання передач від родичів; 3) побиття та катування. Якщо ув'язнені намагаються колективно висловити протест, спрямований на захист своїх прав, адміністрація викликає спецпідрозділ "МВС ГУВП ЛНР", і ті просто б'ють незадоволених ув'язнених. Ув'язнені, які працюють на виробництвах в ВК, працюють безкоштовно. У деяких ВК адміністрація винагороджує роботу ув'язнених, яким в якості плати за працю видається в день п'ять цигарок. Деякі ув'язнені працюють в обмін на довгострокові побачення з родичами. "Для того, щоб ми завжди були в тонусі і не думали про втечі та заколоти, до нас приїздять "маски-шоу" (спецпідрозділ "МВС ЛНР"). Начальник табору має список найбільш злісних порушників режиму, нас збирають в окремі камери по кілька чоловік, потім туди заходять "маски" й починають нас лупцювати. Б'ють, зазвичай, по кінцівках та по нирках. У них завдання лупити нас до такої міри, щоб ми завжди могли повернутися до роботи. Але є випадки, коли "маски" забивали нас до напівсмерті. Взимку цього року у СІЗО №17, після візиту "масок" помер хлопець, оскільки після завданих побоїв йому не надали медичну допомогу", - розповів правозахисникам ув'язнений на ім'я Андрій (справжнє ім'я не розголошується) . Правозахисники відзначають, що отриманий прибуток від виробництва у ВК не йде на поліпшення умов утримання ув'язнених, а розподіляється між керівництвом бандформування "ЛНР" Ігора Плотницького. У 2012 році вартість продукції, виробленої на промислових зонах ДПтСУ, склала 35 млн гривень. Від листопада 2014 року під контролем України в Луганській області лишається тільки слідчий ізолятор в Старобільську, інші ж ВК знаходяться під контролем влади так званої "ЛНР". Практично всі промислові зони знаходяться в робочому стані, окрім ВК № 22, 23 і 68. Консультації, проведені з колишніми працівниками ДПтСУ, ув'язненими у ВК "ЛНР" (через телефонний зв'язок) й незалежними експертами засвідчили, що прибуток від реалізації виробленої продукції та надання послуг виробничого характеру становить від 300 до 500 тисяч доларів на місяць. Отриманий прибуток від виробленої продукції і надання послуг виробничого характеру по суті є основною проблемою повернення громадян України на підконтрольну Києву територію для подальшого відбування покарання або дострокового звільнення (амністія, закон Савченко і так далі). Ватажки бойовиків просто не хочуть позбутися дармового джерела доходу, наголошують експерти. Як повідомлялося раніше, влаштована представниками Генпрокуратури України раптова перевірка Райковської виправної колонії біля Бердичева на Житомирщині закінчилася гучним скандалом: на 512 засуджених, які утримуються в колонії, в їдальні є лишень 30-40 тарілок та ложок. Води в їдальні немає. Особи, поміщені до дисциплінарного ізолятору, не мають доступу до питної води, оскільки немає кранів. Вода надається на вимогу. У в'язницях ОРДЛО російський спецназ "тренується" на ув'язнених - ЗМІ "... Тут не діють українські закони, й адміністрація відверто глумиться над проханнями передати нас українській владі. У Києві про нас теж забули - ми та наші родичі неодноразово зверталися до Пенітенціарної служби України з проханнями забрати нас звідси", - цитує "Думская.net" одного з мешканців колонії №19 у Красному Лучі (зараз - Мамушеве). "... До зеків ставляться як до людського шлаку, харчування - дуже погане, порожня недоварена каша й баланда з гнилою капустою. Побачення дозволені, але через війну мало хто з родичів наважується сюди приїхати. З тієї ж причини дуже мало доходить передач. Ми готові навіть сплатити за свій рахунок етап в Україну. Але нікого ні в Україні, ні тут наша доля не цікавить", - продовжує він. Ще один засуджений А. розповідає про те, як "пресують" в'язнів в ОРДО: "Так звана адміністрація постійно провокує нас на конфлікт. Хто не погоджується працювати, тих садовлять у карцер й дико гамселять. Але це ще не все - нерідко увесь контингент ув'язнених потрапляє під "молотки" ні за що: іноді в колонію приїжджає російський спецназ - просто "потренуватися". Ці візити відбуваються без приводу - жодних хвилювань в зоні немає. Причому на нас відпрацьовують прийоми не тільки спецназери внутрішніх військ. На "тренування" до колонії заїжджають абсолютно різні види спецназу - ми для них перетворилися на полігон й піддослідних для відпрацювання психологічних і фізичних прийомів придушення полонених. Спецназ ГРУ РФ був уже тричі. Минулого року - у жовтні і грудні. Ламали ребра, виганяли на мороз, роздягали догола й били палицями, ногами і руками. Усі кричали від болю, але ніхто не чув та й чути не хотів. Цього року росіяни приїхали в травні, все повторилося. Лише в одному краще було, ніж минулого разу - не так холодно стояти голим у дворі. Деяких били прямо в камерах, знімали з рук годинники та з ший ланцюжки, забирали наші речі та взуття. Коли ми звернулися до адміністрації з питанням, за що нас б'ють, то почули відповідь: "Для вас настали важкі часи, і так буде завжди!" Скаржитися нікому, зона перетворилася на подобу військової в'язниці - муштра й паличний режим. Ув'язнені бояться говорити й кому-небудь скаржитися, усі залякані". "Те, що доля українських в'язнів, котрі у той чи іншій спосіб опинилися по той бік фронту, не цікавить посадовців, автор матеріалу переконався особисто, - пише одеський журналіст Олександр Сибірцев. - На офіційний журналістський запит до Державної пенітенціарної служби України ніхто не відповів. Заради Справедливості варто зауважити, що законних механізмів повернути в Україну засуджених громадян поки що не існує - "республіки" сепаратистів законам не підкоряються. Крім того, навряд чи це питання в принципі буде вирішуватися до звільнення військовополонених".
За матеріалами Голос UA на РФ
Також читайте:
| |||||||||
Категорія: Кримінальні новини і надзвичайні новини |
Переглядів: 877 | Додав: adminA
| Теги: |
Всього коментарів: 0 | |