Київ стоїть перед дилемою: провести кордон морських просторів і Керченської протоки будь-якою ціною, хай навіть із втратою частини суверенітету, або жорстко відстоювати свою позицію при дотриманні норм міжнародного права й Конституції України, пише ZN.UA.

Оглядач відділу міжнародної політики Володимир Кравченко пише про деталі російського варіанту розмежування морських просторів, які Москва направила Києву в кінці 2011 року.

"Отже, межа буде проходити не по Керч-Єнікальському каналу, як усі попередні часи домагалася Москва: він залишається українським. Але наші північно-східні сусіди пропонують розмежувати Керченську протоку таким чином, щоб частини каналу в районах Азовського і Чорного морів були на російській ділянці акваторії ", - йдеться в статті.

Крім того, за твердженням автора, російська дипломатія пропонує змістити вихід з Керченської протоки в Азовському й Чорному морях у бік України.

"Нарешті, повинна бути створена спільна корпорація по використанню Керч-Єнікальського каналу. При цьому російські дипломати відстоюють позицію, що створення спільної корпорації та підписання угоди про делімітацію повинно відбутися одночасно. У Києві ж проти такого підходу. Тут виступають за те, що спочатку повинні бути оформлені кордони, і тільки потім створюватися СП ", - пише ZN.UA.

При цьому в статті наголошується, що згода на багато пропозицій росіян означає не тільки прямі економічні втрати для України, але і порушенням міжнародної конвенції з морського права, Конституції, директив президента, підписаних ще Віктором Ющенком.

"Так, Україна отримує кордон і Керч-Єнікальський канал буде в цілому знаходитися на українській частині протоки. Але, по-перше, Росія отримує в Керченській протоці право контролю над входом і виходом практично всіх кораблів", - пише автор.

Крім того, розмежування Азовського і Чорного морів по російському варіанту означає для України фактично відмову від узгодженого раніше принципу серединної лінії. "Для Києва це не лише серйозні територіальні втрати. Так, в районі лінії кордону в Чорному морі, пропонованої українською стороною, перебуває досить добре розвідана газоносна площа Паллас", - наголошується в статті.

Автор також вважає, що російська сторона знайде "тисячу лазівок", щоб вичавити українську сторону з спільної українсько-російської корпорації і одноосібно збирати лоцманські збори, не передаючи їх Києву. "Передача ж прав з контролю за судноплавством означає не тільки втрату значної частини лоцманських зборів для Керченського порту, але й обмеження суверенітету нашої країни над власною територією. Крім того, якщо спільна корпорація відповідає за режим судноплавства Керч-Єнікальським каналом, то за безпеку плавання в районі каналу, у відповідності з міжнародним правом, відповідальність несе Україна ", - йдеться в статті.

У статті також зазначається, що проблема розмежування морських просторів і Керченської протоки передбачає пакетне рішення: Москва йде на делімітацію, а Київ, у свою чергу, погоджується на модернізацію Чорноморського флоту Росії, що базується в Криму. При цьому автор не виключає, що проблема делімітації морських просторів і Керченської протоки входить в більш широкий пакет, що включає в себе і газове питання, й модернізацію флоту.

Раніше міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявляв, що остаточних домовленостей щодо делімітації морського простору в Азовському та Чорному морях з Україною не досягнуто.

Як повідомлялося, 12 липня президенти Росії та України Володимир Путін і Віктор Янукович підписали спільну заяву про делімітації морського простору в Азовському та Чорному морях.

Нагадаємо, МЗС сподівалося завершити переговори про делімітацію морського кордону з Росією в 2011 році. У травні 2010 року голови МЗС України та Росії Костянтин Грищенко і Сергій Лавров підписали угоду про демаркацію українсько-російського державного кордону. Домовленість про демаркацію сухопутного кордону з Росією не має призвести до втрати Україною контролю над Керченською протокою та українською акваторією Азовського моря. Але у результаті Україна і Росія так і не розділили Азовське море і Керченську протоку.

Довідка

Позиція України в питанні про морський кордон полягає в тому, що між колишніми радянськими республіками - РРФСР і Україною - був адміністративний кордон у Керченській протоці. Росія, у свою чергу, відзначає, що в Радянському Союзі між союзними республіками по акваторії внутрішніх морських вод адміністративні кордони не встановлювалися. Тому, на думку РФ, не було і немає жодних легітимних документів союзного або республіканського рівня, які фіксували би лінію розмежування у водах Азовського моря і Керченської протоки.

У зв'язку з цим Росія відмовилася визнавати встановлену українською стороною в 1999 році в односторонньому порядку лінію охорони державного кордону в цих водах. У 1991 році, після розпаду СРСР, Україна визначила свій морський кордон по лінії промивини між Краснодарським краєм і островом Тузла. Після цього судноплавна частина Керченської протоки опинилася на українському боці.

Керченська протока - єдиний природний вихід з Азовського моря. Рух суден по ній в даний час організовано по двох трасах: глибоководному Керч-Єнікальському каналу, що належить Україні, а також за російськими фарватерами номер 50 і 52, розрахованими на невеликі судна.

Щороку через Керченську протоку проходить до 9000 суден. Російські судна, що прямують по Керч-Єнікальському каналу, сплачують навігаційні та лоцманські послуги, а також низку інших зборів.

У підписаному 28 січня 2003 році президентами Росії та України Договорі про російсько-український державний кордон було визначено сухопутний кордон між двома державами, зафіксовано статус Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод двох країн. Питання про морський кордон виділено в окремий предмет для переговорів.