Печерський райсуд поставив крапку в найрезонанснішій справі в історії української незалежності. Колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача визнали винним у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. Судді зачитували вирок більш ніж п'ять годин. Сам Пукач визнав свою провину лише частково, заявивши, що вбив журналіста не навмисне, а випадково.

Судовий розгляд у кримінальній справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе тривав понад десять років. Головного фігуранта - Олексія Пукача засудили до довічного ув'язнення і позбавили звання генерал-лейтенанта міліції.

Слідчі передали справу до суду два роки тому. Відтоді всі засідання проходили в закритому режимі, оскільки на деяких матеріалах стояв гриф "секретно". До того ж засідання неодноразово переносили: то свідки не приходили, то прокурори або адвокати просили додатковий час для вивчення матеріалів. А набралося цих матеріалів більш як 130 томів. До останнього моменту ніхто з учасників процесу не знав, як саме буде проходити оголошення вироку. І лише за день до цього суд повідомив: остаточний вердикт зачитають у відкритому режимі.

Ця новина викликала чималий резонанс. Останнє засідання призначили на десяту ранку, а журналісти, фотокореспонденти і телеоператори потягнулися до Печерського райсуду вже з шостої. Однак зробити цінні кадри і репортажі із залу засідань пощастило не всім. Співробітники спецпідрозділу "Грифон" відкрили вхідні двері будівлі суду рівно о дев'ятій ранку. Ретельна перевірка документів і особистих речей журналістів затягнулася надовго. Тих, хто увійшов до будівлі після десяти, вже не пустили до залу засідань. Перед початком засідання двері зсередини замкнули на ключ.

"Чекайте в коридорі, поки не оголосять перерву", - грізно оголосив "грифонівець" журналістам.

Вирок зачитувала колегія з трьох суддів. На останнє засідання прийшло багато учасників процесу, крім найближчих родичів: матері вбитого журналіста Лесі і дружини Мирослави.

Вже засуджений колишній начальник головного управління кримінального розшуку МВС, опустивши голову, сидів у залізній клітці, оточеній бійцями спецназу в масках. Сам Пукач на останнє засідання прийшов без звичної всім бороди. Всі п'ять з гаком годин, поки судді зачитували вирок, він мовчки стояв і гортав молитовник.

"17 вересня 2000 року приблизно опівночі, перебуваючи в лісі на Київщині, співробітники міліції Микола Протасов, Олександр Попович і Валерій Костенко, діючи з особистої зацікавленості та кар'єрних спонукань, вступили з Олексієм Пукачем в злочинну змову. Недалеко від місця зупинки автомобіля, в якому вже знаходився Георгій Гонгадзе, Попович викопав яму. У цей час Протасов і Костенко залишалися в службовому автомобілі Hyundai Sonata, утримуючи Гонгадзе. Далі Протасов, Костенко, Попович і Пукач вивели Гонгадзе, поклали його на землю, зв'язали мотузкою руки і ноги, віднесли до викопаної ямі, поклавши обличчям вниз", - зачитував суддя подробиці вбивства.

Після цього, як випливає з матеріалів вироку, не домігшись подробиць, які цікавили колишніх чиновників МВС, "Олексій Пукач запхав у рот Гонгадзе носовичок і почав руками здавлювати його горло і шию. Оскільки так задушити Гонгадзе не вдалося, Олександр Попович витягнув зі штанів журналіста ремінь і передав його як знаряддя вбивства Пукачу. Той накинув його на шию Гонгадзе. Потім, упевнившись, що журналіст мертвий, засуджені Протасов і Валерій Костенко скинули його тіло в яму. Щоб приховати сліди злочину, вони взяли з автомобіля каністру з бензином, облили тіло і підпалили. У жовтні 2000 року Пукач з метою приховати злочин ще раз прибув на місце поховання Гонгадзе, викопав його та відвіз у лісництво Таращанського району Київської області, відчленивши голову від тіла, закопав тіло і окремо голову", - пишуть Христина Зеленюк та Людмила Полях в статті "Генеральська крапка. Олексія Пукача позбавили погонів і засудили до вищої міри покарання" в газеті "Известия".

Перерахувавши обставини справи, суд перейшов до оголошення показань.

"Допитаний на судовому засіданні Олексій Пукач свою провину визнав частково", - зачитав голова колегії суддів Андрій Мельник, зазначивши, що, виходячи зі свідчень Олексія Пукача, вбивство Георгія Гонгадзе замовив йому глава МВС Юрій Кравченко.

"Кравченко повідомив підсудному про те, що говорить від імені президента Кучми, - процитував суддя свідчення Олексія Пукача. - Підсудний каже, що у нього не було намірів вбивати, він намагався дізнатися дещо про шпигунську діяльність журналіста. На його думку, смерть Георгія Гонгадзе була нещасним випадком".

Оголошення вироку забрало більше чотирьох годин. У тексті документа другий президент України Леонід Кучма і колишній глава президентської адміністрації Володимир Литвин не згадувалися. На цю обставину звернула увагу Валентина Теличенко - адвокат Мирослави Гонгадзе, вдови вбитого.

"Суд забув повторити одне зі свідчень Олексія Пукача, де він, крім прізвища Кравченка, називає Литвина і Кучму", - заявила вона в перерві.

Разом з тим суд не взяв до уваги виправдання Олексія Пукача.

"Незважаючи на невизнання провини, вина обвинуваченого повністю доведена", - оголосив Мельник, зауваживши, що суд визнав Олексія Пукача винним за всіма статтями обвинувачення і засудив його до найвищої міри покарання - довічного ув'язнення.

"Ви згодні з вироком суду?" - запитав Андрій Мельник підсудного.

"Я погоджуся, коли в цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин!" - різко відповів Олексій Пукач.

Вирок не задовольнив не тільки засудженого, а й потерпілих, пише Ольга Куришко у статті "Справа всього життя. За вбивство журналіста Олексія Пукача засуджено до найвищої міри покарання" в газеті "Коммерсантъ-Украина".

Мати Георгія Гонгадзе Леся Теодорівна до суду не приїхала, бо не вірить, що там вершилося правосуддя.

"Це їхні розборки! - сказала вона. - Той череп, який він показував, не має нічого спільного з моїм сином. Я це тоді говорила і зараз повторю: по зубах визначила і точно знаю, що у столичному морзі - не мій син! І я буду шукати його далі. А кого вбив Пукач і за що його судили - мені нецікаво".

Також Леся Гонгадзе щиро обурена, що адвокат Валентина Теличенко представляє в суді інтереси вдови її сина Мирослави, а не її.

"Теличенко - адвокат потерпілої сторони, а потерпіла сторона в цій справі - я, мати! А Мирослава свою компенсацію вже отримала - 100 тисяч євро, вона пішла на "мирову" з українським урядом, значить, мала б вийти з гри. Ми з нею як два береги в однієї річки!"

Що стосується останків "таращанського тіла", які досі зберігаються у столичному морзі і які всі експертизи визнали тілом Гонгадзе, то мати журналіста, як і раніше, не хоче займатися похоронами.

"Я розумію, за християнським звичаєм, тіло треба поховати. Крім того, це теж чийсь син, і до пам'яті покійних треба ставитися з повагою. Але мені абсолютно все одно, кого вони будуть ховати - це не моя дитина, - сказала Леся Гонгадзе. - Нехай вони поховають своїх синів, тоді зрозуміють, що означає це пережити".

Раніше Леся Гонгадзе погоджувалася поховати "таращанське тіло" як невідомого, пишуть Алла Дуніна, Валерія Чепурко, Олена Галаджій і Мирослава Бзікадзе у статті "Мати Георгія Гонгадзе: Мені все одно, кого там засудили. Мій син живий!" в газеті "Комсомольська правда в Україні".

Політологи ж вважають, що вирок Пукачу не ставить остаточної крапки в справі Гонгадзе.

"Крапка у такого роду справах може бути поставлена тільки якщо з'являться і будуть покарані замовники злочину, - сказав Михайло Погребинський.

"А справа, наскільки я розумію, в цей бік не просунулася. Я взагалі не розраховую, що її колись буде доведено до кінця, це майже напевно безнадійно, як вбивство Кеннеді, в якому досі багато незрозумілостей. Але хоч прямі винуватці покарані, і то добре", - зауважив політолог.

Що стосується того, що закінчити зі справою Гії намагається саме ця влада, Погребинський підкреслює: "Розслідування проводила і попередня влада, тоді співучасники отримали терміни, ця продовжила і, думаю, хоче зупинитися на вироку Пукачу. А кінців знайти не вдасться. Справа ж буде спливати щоразу, коли у влади з'явиться політичний інтерес її витягнути".

Згоден з ним і його колега Кость Бондаренко.

"Це дуже умовна крапка. Влада хоче показати, що справа розкрита і виконавці за ґратами. Але, як і всі резонансні справи, вона залишиться не до кінця розкритою в моральному плані. Будуть ті, хто сумнівається у вироку, хто далі говоритиме, що Пукач - стрілочник і сидить за інших як виконавець, з'являться нові конспірологічні теорії, нові версії... Мине 100, 150 років, і більшої ясності не з'явиться. 100 років тому вбили Столипіна, і досі є близько 30 версій його вбивства. Єдине, що я думаю, - це справа з юридичної площини перейде в політичну. А років за 20 про нього будуть писати тільки історики і псевдоісторики..." - сказав Бондаренко.

Заяву ж Пукача про причетність Кучми і Литвина до вбивства Гонгадзе експерти не сприймають серйозно.

"Як правило, коли засуджений заздалегідь знає вирок і хоче полегшити свою долю, він називає прізвища дуже відомих у країні людей і говорить, що вони причетні до справи, - каже правозахисник Едуард Багіров.

"Це звичайна практика. Але це марно. У цьому ніхто не зацікавлений. Суспільству обіцяли знайти вбивць Гонгадзе? Їх знайшли. Нам продемонстрували, що влада, хай через багато років, але знаходить винних і карає їх. Ніхто не хоче появи нових фігурантів справи, ніхто не хоче дорозслідування. Спроба когось підтягнути до справи - природна поведінка будь-якого ув'язненого. Пукач хіба хоче справедливості? Чому він мовчав досі? Він просто хоче пом'якшити покарання. Він мовчав, сподіваючись, що за мовчання отримає 15 років. А тепер все, що він заявляє, - дитяча нісенітниця", пишуть Ігор Сєров і Олександра Захарова у статті "Вишка для Пукача" в газеті "Сегодня".

Довідка

Головний редактор інтернет-видання "Українська правда" Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року. Через кілька тижнів, 2 листопада, в Таращанському лісі Київської області виявили обезголовлений труп, який експертиза згодом визнала тілом Георгія Гонгадзе.

Про причетність до вбивства журналіста президента Леоніда Кучми, тодішнього керівника його адміністрації Володимира Литвина (згодом двічі, в 2002-2006 і 2008-2012 роках, був головою Верховної ради) і голови МВС Юрія Кравченка вперше було заявлено 29 листопада 2000 року. У цей день лідер Соцпартії Олександр Мороз оприлюднив "плівки Мельниченка" - аудіозаписи розмов, зроблені в кабінеті глави держави. В одному з фрагментів мова йшла про Георгія Гонгадзе і способи його фізичного усунення.

До розкриття вбивства слідчі Генеральної прокуратури (ГПУ) вперше підійшли через три роки після злочину. 22 жовтня 2003 року генеральний прокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача, після чого того затримала Генпрокуратура і звинуватила у знищенні документів, які свідчили про стеження за Георгієм Гонгадзе в травні-липні 2000 року.

У листопаді 2003 року Апеляційний суд Києва змінив Олексію Пукачу запобіжний захід з арешту на підписку про невиїзд, але він порушив припис суду і зник.

У лютому 2005 року Генеральна прокуратура почала допит підлеглих Олексія Пукача - трьох підозрюваних у вбивстві Георгія Гонгадзе співробітників Головного управління кримінального пошуку МВС: Миколу Протасова, Валерія Костенка й Олександра Поповича.

У березні 2008 року судді Апеляційного суду Києва винесли їм вирок: Миколу Протасова засудили на 13 років позбавлення волі, Валерія Костенка й Олександра Поповича - на 12 років. Підсудні зізналися, що вбили журналіста разом з Олексієм Пукачем.

Шанси довести причетність до вбивства фігурантів "записів Мельниченка" звелися до нуля ще 4 березня 2005 року - в цей день у своєму заміському будинку з двома кульовими пораненнями в голову було знайдено мертвим Юрія Кравченка. За версією слідства він покінчив життя самогубством. За фактом смерті ГПУ двічі, в 2006 і 2007 роках, порушувала кримінальні справи, які згодом були закриті.

Олексія Пукача співробітники СБУ і ГПУ затримали 21 липня 2009 року у селі Молочки Чуднівського району Житомирської області. Його причетність до вбивства журналіста підтвердилася, коли слідчі Генпрокуратури знайшли фрагменти черепа журналіста.

"Фрагменти знайдені саме там, куди вказав Пукач. Він назвав нам місце поховання голови Гонгадзе", - заявив тодішній заступник генпрокурора Микола Голомша.

14 вересня 2010 року Генпрокуратура оголосила про розкриття справи Георгія Гонгадзе. При передачі справи до суду був змінений головний пункт обвинувачення стосовно Олексія Пукача - в ГПУ відмовилися від формулювання "замовне вбивство", перекваліфікувавши його на вбивство, вчинене у зв'язку з журналістською діяльністю Георгія Гонгадзе.

У березні 2011 року ГПУ порушила кримінальну справу стосовно Леоніда Кучми за підозрою в причетності до вбивства Георгія Гонгадзе, а в грудні 2011 року Печерський районний суд Києва закрив цю справу. Суддя Галина Супрун визнала, що "плівки Мельниченка" були отримані незаконним шляхом, і перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, виносячи постанову про порушення справи, не мав для цього достатніх підстав.