Зарубіжні ЗМІ повідомляють цікаві подробиці про успішне завершення в ніч проти 14 жовтня операції з підйому на поверхню 33 чилійських гірників, що провели понад два місяці під землею в шахті Сан-Хосе, і про зворушливі зустрічі врятованих героїв з їхніми рідними та близькими - деякі з них нагадували сцени з латиноамериканських телесеріалів.

- InoPressa. "Ласкаво просимо до життя": гірників, похованих у чилійській шахті, врятовано

Так, "найсміливішим" з врятованих шахтарів ЗМІ називають Йонні Барріоса, що попросив, щоб на поверхні його зустрічала не тільки дружина, але і коханка. У результаті, 50-річного гірника чекали дві схвильовані жінки: 58-річна дружина Марта Салінас, з якою Йонні прожив 28 років і має трьох спільних дітей, і 50-річна Сюзанна Валенсуела, пише The Daily Mail.

Під час операції Марта, мати трьох синів Барріоса, була схвильована, швидше, зустріччю з суперницею, ніж з чоловіком. Всіх цікавило питання, хто з них першою зустріне і обійме врятованого коханого. Щасливої виявилася Сюзанна - вона кинулася на шию Йонні після його виходу з рятувальної капсули, не приховуючи своїх почуттів. Сам Барріос за час ув'язнення в шахті отримав прізвисько "доктор": використовуючи знання, отримані від його матері, що хворіла на діабет, він допомагав своїм товаришам по нещастю, повідомляє NEWSru.co.il.

Інший, 18-й за рахунком врятований гірник, 44-річний Естебан Рохас, перебуваючи під землею, пообіцяв одружитися з жінкою, з якою живе у цивільному шлюбі вже 25 років, і у них є навіть онуки. А ще один шахтар - Аріель Тікона за час ув'язнення став батьком дівчинки, яку назвали Есперанса (Надія).

Чималий інтерес громадськості привернув і 56-річний Омар Рейгадас, який пропрацював на цій шахті 30 років і вже тричі за ці роки виявляється замкненим під землею не по своїй волі. Незважаючи на це, його сім'я сумнівається, що Рейгадас піде на спокій і після нинішнього випадку.

Останнім з шахтарів було піднято нагору начальника зміни, 53-річного Луїса Урсулу. Він увійде до Книги рекордів Гіннесса, як людина, яка довше за всіх пробула під землею - 70 діб. "Хочу сказати" спасибі "всій країні, всім тим, хто брав участь у нашому спасінні. Я пишаюся тим, що я чилієць", - заявив журналістам Урсула, який сприяв тому, що всі гірники вижили в перші 17 діб ув'язнення, коли ніхто нагорі не знав про те, чи живі вони.

Останніми на поверхні з'явилися шестеро рятувальників, які допомагали гірникам в шахті. Сама операція з підйому людей в спеціальній капсулі, яка рухалася по проритому інженерами тунелю, пройшла значно швидше, ніж очікувалося. Підйом кожного шахтаря з глибини близько 700 метрів займав приблизно 15 хвилин, ще стільки ж ішло на спуск капсули.

Західна преса в публікаціях на цю тему називає визволення 33 чилійських гірників з 600-метрової глибини після 69 днів ув'язнення справжнім дивом. Європейські ЗМІ захоплюються мужністю шахтарів і згадують аналогічні драматичні історії в інших частинах планети, повідомляє InoPressa.

"Для людей в усьому світі порятунок чилійських шахтарів стало чимось на зразок сучасної казки, в якій - не гірше ніж у казці про вовка і сімох козенят - йдеться про старі як світ страхи і звільнення, про пітьму і світло, про смерть і відродження до життя ", - пише німецька Die Welt.

У Німеччині події в Чилі сколихнули спогади півстолітньої давності - порятунок гірників у Ленгеді в 1963 році - тоді лише після припинення рятувальних робіт і оголошення дня жалобної панахиди за наполяганням родичів було проведено буріння в районі залишеної шахти, де і вдалося відшукати ще кількох гірників.

Тоді вперше в історії з місця трагедії йшли телетрансляції, і світ із завмиранням серця стежив за порятунком 11 тих, що вижили, шахтарів. Через 40 років історія про "чудо в Ленгеді" була екранізована, і порятунок чилійських гірників стане основою кіносценарію вже незабаром. Полювання за правами на екранізацію і інтерв'ю почалася ще до визволення шахтарів. Гірники домовилися, що будуть ухвалювати рішення про те, що робити зі своїми враженнями, разом. Але хто знає "що стане з цією обіцянкою після того, як кожен з них пережив своє друге народження в капсулі "Фенікс".

Британська The Independent в редакційній статті зазначає, що завдяки успішному порятунку шахтарів у Чилі запанувала атмосфера оптимізму, але акцентує увагу на тому, що раніше шахтарів зрадили їх роботодавці і сильно підвів уряд країни, не встеживши за нормами безпеки на шахті Сан-Хосе. Правда, в 2007-му держава взагалі закрила цей рудник, але менш ніж через рік він відновив роботу, незважаючи на проблеми з безпекою. Очевидно, влада Чилі не впоралися з наглядом за численними шахтами.

"Це не диво", - заперечує редакція іспанської El País. На її думку, операція з порятунку чилійських шахтарів показала, що в людському житті є ще світлі сторони, а держава зі свого боку продемонструвала зразкову шляхетність, зуміла скоординувати зусилля з порятунку людей і домогтися залучення до рятувальної операції кращих іноземних фахівців і найсучаснішої техніки.

"Солідарність стала грунтом для боротьби з викликом, з яким вони (чилійці) запросто могли і не впоратися. Чилі показала приклад не тільки своїм сусідам, але і всьому світу: порятунок стався раніше наміченого терміну, причому для того, щоб гарантувати збереження життя шахтарів, реалізовувалися відразу три стратегічних плани", - наголошує видання.

Пустеля Атакама стала дзеркалом, що змусило мільйони різних людей задуматися про життя і смерть, несправедливість, бідність, страх, тривогу ,а обійми з врятованими шахтарями принесли їм радість і надію в ці важкі часи. Ще кілька місяців тому чилійці боролися з наслідками жахливого землетрусу, причому теж дуже ефективно. Тепер, повертаючись до монотонної рутини, необхідно посилити пильність, адже якщо б для забезпечення безпеки шахтарів доклали хоча б частину зусиль, витрачених на їх порятунок, трагедії ніколи б не сталося.

Зазначимо, що шахтарі перебували під землею з 5 серпня, коли сталося обвалення породи. Підготовка до операції визволення розпочалася 17 вересня. А вирішальна стадія розпочалась у ніч проти середи.