Кількість прихильників незалежності
України зменшилася майже вдвічі порівняно
з 1991 роком, але якби референдум відбувся
у квітні, то українці, як і 20 років тому,
проголосували б за незалежність,
констатують соціологи, повідомляє
“Інтерфакс-Україна”.
Згідно з даними соціологічного
опитування, проведеного у квітні
Інститутом соціології НАН України, якби
референдум відбувся у квітні, то за
незалежність України проголосували б
46,6% опитаних, проти – 27,8%. Відповіли, що
їм байдуже, 11,5% респондентів, вагалися
з відповіддю 12,5%.
Водночас соціологи констатують, що
порівняно з 2001 роком кількість прихильників
незалежності України зменшилася на 10%
за рахунок тих, кому сьогодні це питання
байдуже, а кількість противників
залишилася незмінною.
При цьому 47,4% опитаних шкодують про
розпад СРСР, 29,7% – не шкодують, 10,4% опитаних
відповіли, що їм це байдуже, 12,5% не змогли
відповісти.
З 1994 року практично не змінилася
кількість тих, хто цілком схвалює зміни,
що відбулися, вважаючи їх прогресивними
попри труднощі та хиби: 10% у 2011 році та
8% – у 1994 році. Водночас різко зменшилася
частка тих, хто вважає ці зміни необхідними:
з 43% у 1994 році до 25% поточного року.
Кількість тих, хто вважає, що потреби
в докорінних змінах не було, й потрібно
було лише покращувати тодішній порядок
життя, збільшилася з 19% до 23%, а тих, хто
залюбки повернув би те, що було в
доперебудовний період, зросла з 17% до
19%. Водночас суб’єктивне життєвідчування
українців за останні роки значно
покращилося. Так, у 1998 році 60% населення
Україні вважало, що “терпіти скрутне
становище вже неможливо”, а у 2011 році
53% відповіли, що “жити важко, але
можна”.
Проте порівняно з 1994 роком у громадян
України стало значно менше надій на
краще: кількість тих, хто сподівається
на поступове поліпшення, зменшилася з
52% до 39%; тих, хто очікує погіршення,
збільшилася з 20% до 28%; тих, хто намагається
не думати про завтрашній день, зросла
з 18% до 23%.
На всеукраїнському референдумі в 1991
році за незалежність України проголосували
90,32% громадян, які взяли участь у
голосуванні.
Нагадаємо, що кількість прихильників
незалежності України в Криму за 20 років
зросла до 71% і вже перевищує кількість
прихильників суверенітету на Сході
країни.
Київський міжнародний інститут
соціології протягом двадцяти років
проводив моніторинг поширеності серед
дорослого населення нашої країни
орієнтації на підтримку її незалежності.
Згідно з даними останнього опитування,
в Криму хочуть відгородитися від Росії
візами та митницями лише 5%, а бажають
жити в незалежній, але дружній Росії
державі 66%, – разом виходить, що незалежність
України підтримують 71% кримчан.
Зазначимо, більшість українців у всіх
регіонах країни і у всіх вікових групах
підтримують незалежність України. Такі
результати опитування, проведеного
Центром Разумкова у 2010 році. Якщо б
відповідний референдум відбувався
сьогодні, то за незалежність проголосували
б 59% громадян, проти – 21%. Не прийшли б на
дільниці або не визначилися зі своїм
рішенням 20% українців. Ці дані приблизно
схожі з даними всеукраїнського
соціологічного дослідження у 2009 році
на тему “Україна. Повноліття”,
проведеного Інститутом Горшеніна.
Українці визначають нинішній
період, як час злочинців, шахраїв і
політиканів
Нинішній період українці визначають
як час злочинців, шахраїв, політиканів
і жебраків, констатують соціологи.
Згідно з даними соціологічного
опитування, проведеного Інститутом
соціології НАН України у квітні поточного
року, 47,8% населення вважають нинішній
період часом злочинців і шахраїв, 44% –
політиканів, 40% – жебраків.
Лише незначна частина опитаних
визначила сьогодення як час моральних
авторитетів (11%), талантів (7,5%), професіоналів
(7%). На думку переважної частини населення,
провідну роль у житті українського
суспільства відіграють такі соціальні
групи, як мафія та злочинний світ (39,6%),
підприємці та бізнесмени (37%), лідери
політичних партій (31%) і чиновники (30%).
Порівняно з 1994 роком суттєво зменшилося
визнання населенням ролі робітників
(із 23% до 15%), селян (з 21% до 10%), інтелігенції
(з 16% до 10%), керівників державних
підприємств (з 16% до 11%) і сільськогосподарських
підприємств (з 11% до 5%). Респондент міг
вказати кілька відповідей.
Опитування було проведено у рамках
багаторічного проекту Інституту
соціології НАН України “Моніторинг
соціальних змін”, який триває з 1992
року. Було опитано 1,2 тис респондентів
за репрезентативною вибіркою.
