Росія “майструє” новий Митний союз і перетворює газогін “Північний
потік” на інструмент для тиску на своїх сусідів, пише постійний автор Die Welt Герхард Гнаук.
На Сході Європи не за горами подія, яка може увійти в підручники
історії. Мова йде про Митний союз, до якого разом з Росією повинні
будуть увійти Україна, Казахстан і Бєларусь. “У новий союз можуть увійти
дві третини населення старої радянської імперії. Розмови ведуться і про
нові рівні співпраці”, – продовжує автор, ставлячи собі питання про те,
чи не перетвориться нове міждержавне утворення на старий добрий
Радянський Союз?
Два “легкоатлети” – Бєларусь і Казахстан – вже сказали своє “так”: з
минулого року деякі внутрішні перепони впали, а митні збори було
вирівняно до російського рівня. “Поки що не поспішає з рішенням лише
Україна, що виступає у “важкій вазі”: і за начебто орієнтованого на
Москву президента Віктора Януковича Київ робить ставки на
інтеграцію з Європою. Україна зараз веде переговори з Брюсселем щодо
угоди про вільну торгівлю та вступу до СОТ” .
Володимиру Путіну відомо, що стоїть на кону, продовжує оглядач.
За його власними словами, Митний союз зможе принципово змінити
геополітичні контури всього євразійського простору. Глава російського
уряду вважає за краще діяти: у Києві він представив дані, які мають
свідчити про те, що зростання економіки України становитиме 2 процентних
пункти, якщо Київ увійде до Митного союзу. “Але немає пряника без
батога: якщо Україна продовжить чинити опір, Росія різко підніме мита”, –
додає автор.
Тиск на Київ росте як трава навесні. Його апогеєм стали одкровення
голови ради директорів російського газового монополіста “Газпром”, який
заявив у Брюсселі про те, що в “Північний потік” планується перекинути з
українського напрямку до 20 млрд кубометрів газу на рік. Це позбавить
Україну як транзитера п’ятої частини транзитних мит у розмірі сотень
мільйонів доларів. Час обрано невипадково: саме тепер Київ веде
переговори з Москвою про зниження цін на газ. “Зниження цін у відповідь
на згоду” – такий посил Москви.
За словами екс-міністра закордонних справ ФРН Йошки Фішера, в
даному разі йдеться не про газ, а про доступ Росії до стратегічно
важливої української та бєларуської інфраструктури, а це вже
безпосередня близькість до ЄС.
В інтересах ЄС стабілізувати ситуацію в сусідніх державах (мова в статті
йде про Бєларусь, Україну і Молдови), іншими словами – сприяти розвитку
демократії та ринкової економіки. “Тільки на тлі бідності і
нестабільності колишніх васалів Москви путінська “керована демократія”
виступає силою, здатною навести порядок. Їхня економічна безпорадність
може призвести і до того, що вони віддадуть стратегічно важливі частини
компаній російським олігархам або спрутові в особі монополіста
“Газпрому”.
ЄС, зауважує на закінчення автор, не повинен залишатися осторонь: на
відміну від Лівії країни Східної Європи є потенційними кандидатами на
вступ, і ставитися до них слід відповідним чином.
Переклад InoPressa
