Письменник Євген Попов 29 листопада повідомив у своєму “Живому журналі”
про смерть Белли Ахмадуліної.
“Годину тому померла велика російська поетеса Белла Ахмадуліна. Вічна
пам’ять! Інших слів поки немає”, – з’явилося повідомлення в блозі
письменника.
Белла Ахмадуліна народилася в 1937 році. У 1960 році вона закінчила
Літературний інститут, а перша її збірка (“Струна”) була опублікована в
1962 році. Наступна її збірка – “Озноб” – вийшла не в Радянському Союзі,
а у Франкфурті.
Ахмадуліна брала участь у створенні літературного альманаху “Метрополь”,
який вийшов у 1979 році самвидавом у 12 примірниках. В альманасі взяли
участь письменники, які практично не допускалися до офіційного друку.
“Метрополь” тут же став відомий у середовищі радянської творчої інтелігенції і був передрукований на Заході.
У 1993 році Ахмадуліна підписала “лист сорока двох”, у якому відомі
літератори вимагали заборонити “всі види комуністичних і
націоналістичних партій, фронтів та об’єднань”.
Першим чоловіком Ахмадуліної був поет Євген Євтушенко, другим – письменник Юрій Нагібін, третім – художник і сценограф Борис Мессерер.
Ахмадуліна є членом Союзу російських письменників, виконкому російського
Пен-центру та низки інших організацій. Вона нагороджена кількома
орденами, зокрема, За заслуги перед Отечеством II степени” и “За заслуги
перед Отечеством III степени”. У 2004 році Ахмадуліна стала лауреатом
Державної премії в галузі літератури і мистецтва.
Одним з найвідоміших віршів Белли Ахмадуліної можна вважати “Прощання”,
на слова якого був написаний романс. Він виконаний у фільмі “Жорстокий
романс” Ельдара Рязанова. (Див. відео)
А напоследок я скажу:
прощай, любить не обязуйся.
С ума схожу. Иль восхожу
к высокой степени безумства.
Как ты любил? – ты пригубил
погибели. Не в этом дело.
Как ты любил? – ты погубил,
но погубил так неумело.
Жестокость промаха… О, нет
тебе прощенья. Живо тело
и бродит, видит белый свет,
но тело мое опустело.
Работу малую висок
еще вершит. Но пали руки,
и стайкою, наискосок,
уходят запахи и звуки.
