Свято Покрови Пресвятої Богородиці
(День милосердя і співчуття) відзначають
православні цієї п’ятниці. Цьогоріч
відзначається 1101-ліття свята.
Як свідчить переказ, 14 жовтня 910 року
жителі оточеного Константинополя
зібралися у Влахернській церкві і
благали Бога про позбавлення від смерті.
Під час вечірнього богослужіння одному
з вірних, що стояли в храмі, – святому
Андрію Юродивому – було видіння, що
Богородиця в оточенні багатьох святих
пройшла по повітрю, зняла з голови омофор
(покрив) і простягнула його над усіма,
хто молився в церкві, на знак того, що
бере їх під свій захист. Це ж бачив і
учень Андрія Єпіфаній. Незабаром облогу
було знято.
Так склалося, що в грецький церковний
календар це свято не увійшло, і з давніх
пір святкується тільки православною
церквою.
Після Покрови і до початку Пилипівського
посту українці традиційно грали весілля.
Вважається, що молодих, які укладають
цього дня шлюб, сама Богородиця бере
під свій покров, і в сім’ї пануватимуть
любов і згода. Якщо доти дівчину не
посватали, то вона чекала наступного
року.
Крім того, Покрова Пресвятої Богородиці
була одним з головних свят запорізьких
козаків, які будували багато однойменних
храмів і особливо поважали ікони Покрови.
Зі святом Покрови пов’язано чимало
народних повір’їв, прикмет, приказок,
прислів’їв. Вважається, що яка погода
на Покрову, такою буде і зима. Цього дня
уважно спостерігають за вітром – якщо
він дме з півдня, то зима буде теплою, з
півночі – холодною, із заходу – сніжною.
Коли протягом дня вітер змінює напрямок,
то й зима буде нестійкою.
Якщо на Покрову листя з вишень не
опало, зима буде теплою, і якщо сніг не
випав, то його не буде і в листопаді.
У Карпатській Україні до Покрови
остаточно поверталися всі пастуші отари
з полонин і завершували останню мандрівку
чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова
– сиди, чумаче, вдома”.
Інші прислів’я до Покрови: “Хто лежав
до Покрови, той продасть усі корови”,
“Прийшов Покров – не нагрієш хату без
дров”, “Покрова накриває траву
листям, землю снігом, воду – льодом, а
дівчат – шлюбним вінцем”.
Найбільшим і найзначнішим святом була
Покрова для козаків. У цей день на Січі
відбувалися вибори нового отамана.
Козаки вірили, що свята Покрова охороняє
їх, а Пресвяту Богородицю вважали
заступницею і покровителькою православного
воїнства.
На честь Покрови козаки будували
багато храмів, деякі з них збереглися
й донині. Перлинами архітектури вважаються
Покровський собор Харкова, зведений у
1689 році, та київська трибанна церква
Покрови на Подолі, зведена у 1766-му.
Тож не дивно, що через століття це
свято здобуло в Україні ще й другу назву
– Козацька Покрова. Після указу президента
України від 1999 року день 14 жовтня
відзначається як День українського
козацтва.
Свято Покрови за день свого заснування
обрала й Українська Повстанська Армія
(УПА), віддавшись під опіку святої
Богородиці. Цього дня вже кілька років
в містах України відбуваються ходи та
мітинги прихильників українського
націоналізму.
