Після написання тієї статті пройшов
деякий час і відбулись події. Вона
потребує деякої корекції.
По-перше-Юля Тимошенко визнала, що
потрібні нові люди-з чистим сумлінням,
не зовсім політики, про що вона написала
в своєму листі “на волю”, де цю людину, навколо якої згуртуються опозиційні сили, порівняла з поетесою і віднедавна
письменником Ліною Костенко.
Нові люди перш за все повинні бути
патріотами. В наш час бути патріотом
не зовсім престижно, скоріше-собі на
шкоду. Але хто візьметься стверджувати,
що в якісь часи це було престижно в
колоніальній державі? І чи такий потяг
до патріотичного в нашій державі
схвалювався на вищому рівні?
Хто прискіпливо спостерігав за самим
патріотичним президентом, який так
швидко все забув і пробачив тим, хто
підтасував вибори-2004 , нагороджуючи
від імені держави і самих фальсифікаторів,
той зі мною погодиться. Не про нагороди
йдеться.
Необхідність нових лідерів дуже
доречна. Що немає довіри і поваги до
тих, хто не може дати собі ради без
допомоги народу, нас із вами, це очевидно.
Лунають заклики, а коли ж це наш народ
проснеться, невже ще їх не дістало все,
що поруч коїться?
Так, дістало. Але, як недавно про це
С.Шушкевич зазначив, що і бєлоруський
народ і український звик надіятися сам
на себе, про всяк випадок заготовляючи
в свої комори провіант, який з голоду
не дасть померти. Хіба що запаси ті дуже
скоро закінчаться, тоді начувайтесь.
Ми не звикли до розкоші. До свободи ж
маємо великий потяг. Національно-історичний.
Що потрібні зміни, про це закликали
Святі Отці трьох українських церков у
своєму зверненні до народу, до них
приєдналися -60-тники, правозахисники.
Це є кращі представники, патріоти,
високоповажна частина нашого суспільства.
В своєму зверненні вони роблять спробу
знайти серед нашого вищого чиновництва
моральну складову у їхніх діях.
Це звернення-маленька спроба знайти
компроміс, залагодити ту дику
неправедність, яка має місце в державі.
Ці люди не наївні ідеалісти, вони не
надіються, що хтось згори сам усе
побачить і визнає, що неправий. Вони
апелюють до нас із вами. Щоб ми знайшли
серед себе провідників-праведників,
які не продадуться, молодь, яка не хоче
емігрувати, хоче мати в своїй країні
здобутки, які має європейське
співтовариство. Молодь, яка має волю
до перемоги.
Молодь таки почала деякі рухи. Про
їх об”єднання ми з вами читали, вони
зробили своїм гербом часник, який рятує
від усяких паразитів і нечисті. Звісно,
до їхніх лав також можуть приєднатись
і провокатори, гарантувати чистоту їх
рядів не допоможе, напевне, і часник. Є
у кого вчитись. Серед опозиції чвари
не в останню чергу і через присутність
там провокаторів.
Ми чуємо про таких серед російських
опозиціонерів. Хтось казав колись, що
росіян “дістануть”? Напевне, і нас
таким чином дістануть. Можливо, ще
задовго до виборів.
