Пукач назвав ім’я причетного до вбивства Гонгадзе – це “регіонал” Микола Джига

“Як стало відомо з джерел у
Генпрокуратурі, Пукач вже дав деякі
свідчення, які підтверджують причетність
колишнього першого заступника міністра
МВС України, начальника Головного
управління з боротьби із корупцією і
організованою злочинністю Миколи Джиги
до підготовки й організації розправи
над журналістом Гонгадзе”, – заявив
Гримчак.

Депутат розмістив інформацію через
прес-службу “Народної самооборони”.
Але її лідер і глава МВС Юрій Луценко
заявив про свою непричетність до
скандалу.

“Він не з мого дозволу інформацію
оприлюднив, – заявив Луценко. – Народний
депутат – доросла людина, яка представляє
достатньо велику кількість виборців.
Він має свою точку зору і свою інформацію.
Я утримуюся від будь-яких коментарів
із цього приводу. Ми всі повинні дочекатися
висновків слідчої групи Генпрокуратури”.

Тим часом, приводи для розбирання з
Джигою є.

По-перше, він вилучив у
райдержадміністрації Вишгороду всі
документи, які стосуються дачі “Межигір’я”,
де проживає лідер “регіоналів”
Віктор Янукович.

Слідча комісія, яку очолює Джига,
пояснила вилучення вельми дивно: у
зв’язку із загрозою вибуху на Київській
ГЕС. А заступник міністра юстиції Євген
Корнійчук, який відповідає за повернення
“Межигір’я” в держвласність, визнав,
що без документів добитися цього буде
складно.

По-друге, Джига намагається
захистити від Луценка ще одного
“регіонала” – Ельбруса Тедєєва.
За словами голови МВС, на автомобілі,
право управляти яким має Тедєєв, втекли
учасники нещодавньої перестрілки в
київському Голосіївському парку. Міністр
навіть заявив, що у Тедєєва – кримінальне
минуле. А Джига йому відповів: “У
Тедєєва кримінального минулого немає”.

Тепер Джига має намір звернутися до
суду. “Після появи інформації НС, я
розмовляв з одним із заступників
генерального прокурора. Він вперше
почув про такі свідчення Пукача. Я
доручив юридичним службам підготувати
судовий позов за наклеп”, – сказав
Джига.

Політолог Олександр Палій не
вірить, що “Гримчак володіє достовірною
інформацією. Можливо, ніякого “зливу”
від джерел в Генпрокуратурі не було.
Потрібно скептично ставитися до того,
що говорять політики, особливо перед
виборами. Єдине джерело інформації – це
офіційні заяви правоохоронних структур”.

Екс-генпрокурор Святослав Піскун
вважає, що у всякому разі “Пукач може
назвати кого завгодно. Не можна підозрювати
людину тільки тому, що його ім’я прозвучало.
Потрібно мати докази. Можливо, нинішня
інформація якось пов’язана з історією
“Межигір’я”.

Історія з піаром політиків на смерті
журналістів, яка почалася дев’ять років
тому, триває і активізується зараз,
перед виборами. Найгучніша кримінальна
справа обростає не кримінальними, а
політичними деталями. Чим більше
звинувачених і “замазаних”, тим
менше шансів почути ім’я замовника.

Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000
року. 15 березня 2008 Апеляційний суд Києва
визнав винними у його вбивстві трьох
колишніх співробітників Департаменту
зовнішнього спостереження й карної
розвідки МВС – Валерія Костенка,
Миколу Протасова і Олександра
Поповича, і призначив їм покарання у
вигляді позбавлення волі терміном від
12 до 13 років.

Ще один обвинувачуваний – колишній
начальник Головного управління карного
розшуку Департаменту зовнішнього
спостереження МВС Пукач – перебував у
розшуку з 2005 року.

21 липня 2009 у селі Молочки Чуднівського
району Житомирської області Пукача
затримали. Після його затримання
заступник голови СБУ Василь Грицак
повідомив, що Пукач назвав замовників
вбивства журналіста і пообіцяв вказати
слідчим місце, де лежить голова журналіста.

28 липня вранці в Білоцерківському
районі неподалік від села Сухоліси
слідчо-оперативна група знайшла фрагменти
черепа, які, як підтвердили, українські
судмедексперти, належав Гонгадзе.

У правоохоронних органів вже є вичерпні
письмові свідчення Пукача у справі
Гонгадзе” і їхні копії, і цього
достатньо для доказової бази в суді.