“З початку року Росія, Бєларусь і
Казахстан утворюють спільний економічний
простір. З волі російського прем’єра
він є центральним елементом Євразійського
союзу, який незабаром має охопити 12
колишніх радянських республік (без
Балтії)”, – пише Пауль Флюкігер на
сторінках Tagesspiegel.
“Центр нового союзу, звісно, в Москві,
оскільки Росія під керівництвом Путіна
аж ніяк не відмовилася від імперських
амбіцій, а тільки їх посилила”, – пише
автор.
“Держави, економічно важливі для
Євразійського союзу, за останні місяці
наблизилися до путінського розуміння
“керованої” свободи та демократії.
Зовсім недавно Україна поважала права
людини і свободу преси і мала серйозні
європейські амбіції, однак восени 2011
року урядова команда, яка зібралася
навколо колишнього путінського улюбленця
Віктора Януковича, породила власного
Михайла Ходорковського”, – пише
Флюкігер, маючи на увазі справу Юлії
Тимошенко. “До цього Янукович
фальсифікував вибори на місцевому
рівні, а менш відомих представників
проєвропейських кіл саджав у в’язниці
або видавлював в еміграцію. До цього
додалися анулювання ліцензій критично
налаштованих телеканалів і обмеження
свободи зборів”, – зазначає автор.
“Поки що горда Україна не вступила
в путінський Митний союз, що розглядається
як підготовчий етап до Євразійського
союзу”, – нагадує автор. Однак, за його
прогнозом, країна, практично позбавлена
природних ресурсів, незабаром
підкориться Росії і в економіці.
“У Бєларусі обережне зближення з
Євросоюзом також зійшло нанівець.
Жорстокий розгін протестів після виборів
наприкінці 2010 року був тільки початком”,
– продовжує Флюкігер. Він нагадує, що за
наказом Лукашенка, спровокованого
повідомленнями про нібито розпочатий
штурм парламенту, заарештовано й побито
сотні демонстрантів. “Бєларуська
опозиція досі висуває припущення, хто
саме спровокував бійку біля парламенту.
Не затухають чутки про вплив російських
спецслужб”, – передає автор статті.
За його словами, найбільшу користь
від репресій в Бєларусі отримує Кремль,
бо не в останню чергу через них зупинився
процес зближення Мінська з Євросоюзом
і Лукашенко потрапив у повну міжнародну
ізоляцію. До того ж на тлі Лукашенка,
який геть не дбає про права людини, Путін
може постати в більш вигідному світлі
в очах правозахисників і західних
політиків, додає автор.
Переклад InoPressa
