Нового Року (за старим стилем) — Щедрий
Вечір. За християнським календарем —
це день преподобної Меланії. В народній
традиції обидва свята об’єднались, і
тепер маємо Щедрий Вечір або свято
Меланки.
Внаслідок розбіжності, яка існує між
Григоріанським (світським) та Юліанським
(церковним православним) календарем,
українці святкують Новий рік двічі в
році: офіційне святкування Нового року
припадає на 1 січня, а 14 січня, яке
залишилося в народній традиції важливою
складовою прадавнього календарного
обрядового циклу українців, сьогодні
носить назву Старого Нового року.
У надвечір’я Нового року (тепер – 13
січня) у церквах відбуваються урочисті
Богослужіння на закінчення Старого
року, щоб наприкінці року подякувати
Богові за вже отримані ласки і попросити
нових на наступний рік. Як і на Святвечір,
цього дня готують святкову вечерю, яку
в народі величають Щедрою, тому що страви
цього вечора не є пісними: тут на столі
і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка…
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина
святкують Щедрий Вечір як значне свято
різдвяного циклу з добре розвиненою
обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує,
бо Щедрий Вечір у галичан — напередодні
Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині
це — «Голодна кутя», Богоявленне
надвечір’я.
В Україні на Щедрий Вечір батько
ховається від дітей за пирогами —
символом щедрости, багатства!
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не
скрізь однакові: понад Дніпром печуть
пироги з м’ясом і смажать гречані млинці
на свинячому смальці, на півдні України
фігурують бублики, а в гуцулів — вареники
чи, як вони кажуть, «пироги». Про це
інформує портал “Українські традиції”.
