“Сімейні” люди керуватимуть країною. Досьє на новачків уряду

Сергій Арбузов, перший
віце-прем’єр

Арбузов до останнього часу вважався
головним претендентом на прем’єрський
пост, і, можливо, незабаром таки сяде у
це крісло. Екс-голова Нацбанку цілком
очікувано пішов на підвищення. У Нацбанк
– на зміну призначеного ще під час
Помаранчевої революції Володимира
Стельмаха – Арбузова вводили поетапно.
У травні 2010 року маловідомого донецького
банкіра уряд ввів до складу наглядової
ради “Укрексімбанку”, пише Главком.

У вересні того ж року він змінив
Анатолія Шаповалова на посаді першого
заступника голови НБУ. Вже тоді в ЗМІ
з’явилася інформація, що молодий банкір
дружить із сином Віктора Януковича
Олександром, і, фактично, є “банкіром
сім’ї Януковичів”. Товаришує Сергій
Арбузов також із Сергієм Тігіпком. І,
за інформацією джерел, у нього є те, чого
немає у багатьох вищих чиновників
України, – прямий доступ у кабінет
президента.

Мати Сергія Арбузова, Валентина
Арбузова, очолює Всеукраїнський банк
розвитку (Київ, ВБР). Нацбанк зареєстрував
ВБР у квітні 2009 року. До 1 липня 2010 року
єдиним акціонером фінустанови було ТОВ
“Донпостачтара”, основним власником
якого є Олександр Янукович.

Ще до призначення на посаду голови
НБУ найбільший шок у рядах депутатів і
економічних експертів викликала не
декларація Арбузова, а позначка в
паспорті: “Має право здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного
номера згідно з рішенням Калінінського
районного суду міста Донецька від 6
травня 2005 року”. З таким штампом можна
виходити “сухим” з будь-яких
фінансових афер.

На посаді глави Нацбанку Арбузову
вдалося прославитися скандальними
ініціативами: від удалих – обміну валюти
за паспортом і запровадження обов’язкового
продажу валютної виручки експортерами
до невдалої – ідеї 15-відсоткового збору
з продажу валюти. Остання ідея викликала
великий резонанс – відповідний законопроект
нарвався на жорсткий опір самих
“регіоналів”, після чого Арбузову
навіть довелося запускати рекламну
кампанію з відбілювання свого іміджу.

Арбузов виявився одним з небагатьох
у команді Януковича, кому вдалося зібрати
власну команду. За даними джерел, група
Сергія Арбузова також активно зайнялася
медіа. Канал БТБ, ще не встиг вийти в
ефір, як вже потрапив у низку скандалів,
інтернет-сайт “Форум”, газета
“Взгляд”, яку тоннами роздають у
метро – це не повний список медійних
активів, близьких до Нацбанку.

Олег Проскуряков, міністр
екології та природних ресурсів

Змінив на цій посаді Едуарда Ставицького.
А того призначили міністром енергетики
та вугільної промисловості.

До нового призначення Проскуряков
працював на посадах голови Державної
служби геології та надр, голови НАК
“Надра України”. Держслужбу він
очолював ще в 2006-2008 роках, і, за деякими
відомостями, вдруге був призначений на
цю посаду за пропозицією тодішнього
глави Мінекології Едуарда Ставицького.

Взагалі, Ставицький відіграв чималу
роль у житті Проскурякова. У 2002-2004 роках
Проскуряков був формальним власником
не чужих родині Ставицького фірм “Чинне
співробітництво” і “Нафтопродукти”.
У 2010-2011 був радником Ставицького, коли
той обіймав пост голови правління НАК
“Надра України”. Коли Ставицький
став керувати Держгеологією, він
ініціював призначення Проскурякова на
свою посаду в “Надрах”. Такий розклад
дозволив єнакіївському бізнесменові
Юрію Іванющенку продовжити істотне
розширення своїх нафтогазодобувних
горизонтів.

Так само, як і Ставицького, відомого
рішеннями, що дозволили перевести
резиденцію президента в Межигір’ї у
приватну власність, Проскурякова
пов’язують з інтересами родини Віктора
Януковича.

Леонід Кожара, міністр
закордонних справ

Чутки про те, що Кожару буде призначено
замість запального Костянтина Грищенка,
ходили давно. Незрозуміло, правда, що
буде залежати від глави МЗС у нинішній
конфігурації влади – наприклад, від
підготовки візиту Віктора Януковича
до Москви (що не відбувся) головне
дипломатичне відомство зовсім
відсторонили. А неминуча необхідність
відбілювати “успіхи української
влади” ставить непосильне завдання
перед будь-яким міністром закордонних
справ. Але дипломатичного вміння сказати
багато, але незрозуміло про що, у Кожари
не відняти. Пригадується телевиступ
Леоніда Олександровича напередодні
того самого візиту в Москву, в якому він
розписував принади Митного союзу, а
буквально наступного дня після того,
як ніхто нікуди не поїхав, Кожара вже
запевняв, що вступ України в МС неможливий
за українським законодавством.

Врешті “газовикам” частково
вдалося відстояти у Сім’ї Грищенка,
якого зробили віце-прем’єром. Причому,
судячи з того, що зміни в Положення про
Кабінет міністрів про кількість
віце-прем’єрів уносилися на ходу, можна
припустити, що рішення залишити його в
структурі уряду з’явилося в останній
момент. Але, враховуючи не найтепліші
стосунки між колишнім і новим главами
МЗС, спостерігати за нашою міжнародною
політикою буде досить цікаво.

Олександр Вілкул, віце-прем’єр

Про просування Вілкула у вищі ешелони
влади подейкували не перший день. Та й
сам дніпропетровський губернатор
неодноразово був помічений в розміщенні
іміджевих матеріалів про свою скромну
персону, в якій плекали його імідж
перспективного господарника. Оптимізму
кар’єрним перспективам Вілкула додавав
той факт, що він є протеже найбагатшої
людини країни Ріната Ахметова. У його
біографії – робота топ-менеджером у
багатьох “ахметовських” структурах.
Віктор Янукович напевно подумав, що
саме час скористатися найближчим
резервом, причому Олександра Юрійовича
відразу призначили віце-прем’єром, який
куруватиме інфраструктуру, будівництво,
регіональний розвиток та ЖКГ. Таким
чином віце-прем’єрські посади формально
поділені між основними групами впливу
в президентському оточенні: Сім’єю,
“газовиками” та “ахметовцями”.

Геннадій Темник, міністр
регіонального розвитку, будівництва
та ЖКГ

Переїжджає до Києва і заступник Вілкула
в Дніпропетровській ОДА. За фахом Темник
– метеоролог, в облдержадміністрації
очолював постійну комісію з питань
комунальної власності та ЖКГ. Встиг
попрацювати оперуповноваженим відділу
по боротьбі зі злочинністю на ринках у
Кривому Розі, директором птахофабрики
та заступником мера не чужого родині
Вілкула Кривого Рогу.

Ігор Прасолов, міністр
економічного розвитку і торгівлі

Ще одна стовідсоткова людина Ахметова
і його близький друг – з 2000-го по 2005-й
роки уродженець Мурманської області
працював генеральним директором компанії
“СКМ”. У 2005-му Прасолов пішов у
політику, потрапивши за квотою “ахметовців”
у список Партії регіонів. Зберіг високий
сорок третій номер у списку і на
дострокових виборах у 2007-му. Був
призначений парламентом членом ради
НБУ, ставши очима Ріната Ахметова в
регуляторі. У квітні цього року замінив
Петра Порошенка на посаді голови Ради
Нацбанку, і ось тепер – нове просування
кар’єрними східцями.

Володимир Козак, міністр
інфраструктури

Свою кар’єру Козак почав на донецькій
залізниці. Укрзалізницю очолював двічі:
у 2006-2007 роках і з 21 березня 2011 року по
сьогодні. Вперше залишив пост у зв’язку
з достроковими виборами до Верховної
Ради в 2007 році і формуванням нового
складу уряду, який очолила Юлія Тимошенко.
Двічі був депутатом – п’ятого та шостого
скликань від Партії регіонів. Очолював
комітет з питань транспорту і зв’язку.

До свого першого приходу в Укрзалізницю
Володимир Козак працював у компанії
“Лемтранс”, що належить Рінату
Ахметову. І в новому уряді, так само, як
і на посту головного залізничника,
найпевніше лобіюватиме інтереси власника
групи “СКМ”.

Наталія Королевська, міністр
соціальної політики

Найбільш несподіване призначення.
Партія Наталії Королевської “Україна
– Вперед!”, незважаючи на безпрецедентне
фінансування, зазнала нищівної поразки
на парламентських виборах 2012 року,
набравши 1,58%. Наталія Юріївна, яка під
час кампанії намагалася постати затятим
борцем із владою, знайшла собі місце в
уряді.

Напередодні кампанії Королевська
розповідала, що її бізнес “стоїть”.
“Батьки продали акції “Луганськхолоду”
минулого літа. Коли в морозильних камерах
було мінус 30, а на вулицях – плюс 40, сидів
весь УБЕЗ і перераховував морозиво, а
податкова міліція контактувала з усіма
людьми, з якими я працювала”, – зазначала
вона.

За однією з версій, спонсором її
кампанії був олігарх Віталій Гайдук.
За іншою, її фінансував Рінат Ахметов.
До того ж у партійному списку її журналісти
нарахували, як мінімум, 7 представників
“короля Донбасу”. Також відомо, що
керівник фонду Ахметова Наталія Ізосімова
є хрещеною матір’ю молодшого сина Наталії
Королевської.

Олена Лукаш, міністр Кабінету
міністрів

Останнім часом Конституційний Суд
відійшов на другий план, тому і про Олену
Лукаш, яка представляла там інтереси
президента, було не надто чути. Тим не
менш, зв’язка Лукаш і її чоловіка – голови
Служби зовнішньої розвідки Григорія
Ілляшова – вважається досить впливовою
в українській політиці.

Фактично під Олену відтворили пост
міністра Кабінету міністрів. Нагадаємо,
що після того, як наприкінці 2010-го
Янукович звільнив Анатолія Толстоухова
в рамках проведення адмінреформи, ця
посада була ліквідована як така. Але
президент вирішив, що пора відродити
вакансію урядового “завгоспа”.

Павло Лебедєв, міністр
оборони

Загадковий персонаж. “Тушка” з
БЮТ у п’ятому скликанні, в шосте скликання
пройшов вже за списком Партії регіонів.
На останніх виборах пройшов до парламенту
по одному з мажоритарних округів у
Севастополі (по другому пройшов одіозний
“регіонал” Вадим Колесніченко), а
це означає, що тепер повторні вибори
доведеться проводити не у п’яти, а в
шести округах.

Якщо попереднього міністра – Дмитра
Саламатіна – переслідували скандали
про російське громадянство, то прихильники
конспірологічних версій цілком можуть
підозрювати в зв’язках із сусідньою
державою і маловідомого Лебедєва.
Багатьох, наприклад, може збентежити,
що новий міністр – уродженець Краснодарського
краю, який закінчив Ярославське вище
фінансове училище. Перше місце роботи
– слюсар автобази піонертабору “Орлятко”.
Зараз фінансові справи Лебедєва йдуть
більш ніж добре: новий міністр оборони
задекларував минулого року дохід у 36,5
мільйона гривень, а від кількості
належних йому земельних ділянок рябіє
в очах. Мільйонер вже пообіцяв продовжити
проведення реформ в оборонному відомстві,
збільшити зарплати військовослужбовцям
і вирішити житлове питання.

Михайло Болотських, голова
Держслужби з надзвичайних ситуацій

Легким помахом пера президент Янукович
реорганізував Міністерство надзвичайних
ситуацій в Державну службу надзвичайних
ситуацій. І віддав пост глави вихідцю
з Луганщини.

У період з 1998 по 2007 рік Михайло Болотських
керував управлінням МНС у Луганській
області. Деякий час працював у центральному
апараті МНС на посаді директора
департаменту, після чого в червні 2007
року був призначений заступником
міністра з питань надзвичайних ситуацій.
З липня 2010 року – перший заступник,
виконувач обов’язків голови МНС (12
листопада 2010-го указом Януковича главою
МНС був призначений Віктор Балога).

Нагадаємо, 24 грудня Янукович провiв
низку кадрових призначень до нового
уряду прем’єра Азарова. ЗМІ проаналізувавши
призначення дійшли висновку, що ключові
посади в уряді опинилися під контролем
не Партії регіонів і фінансово-промислових
груп, а “Сім’ї” — президента і його
старшого сина Олександра. Українські
експерти відзначають непередбачуваність
складу новопризначеного Кабінету
міністрів.