Складено рейтинг найнебезпечніших спальних районів України

Кривий Ріг: Довгинцеве

Місто, найдовше в Європі за протяжністю (126 км з півночі на південь),
Кривий Ріг ще за часів СРСР вважався одним із найпроблемніших у
кримінальному плані в Україні. У 50-60-х роках численні промислові
підприємства зводилися тут здебільшого руками в’язнів, яким “відсидку” в
таборах замінили працею на шкідливому виробництві.

Багато з них згодом осіли в Кривому Розі, причому часто – в
Довгинцевському районі, який забудовувався хрущовками. Як пише журнал,
деякі селища району – зокрема окраїнний Шанхай – є місцем цілодобової
торгівлі наркотиками і практично щоденних вуличних грабежів і нападів.

Запоріжжя: Кічкас

Колишнє село Павло-Кічкас є складовою частиною Заводського району, в
якому проживає близько 61 тисячі осіб. У районі скупчені практично всі
найбільші промислові підприємства міста – “Запоріжсталь”,
“Дніпроспецсталь”, “Запоріжкокс” і багато інших. “Кореспондент”
зазначає, що улюбленим місцем зустрічей, культурного спілкування,
розпивання “гарячої води” та мордобою для молоді Кічкаса слугує площа
перед ДК Вогнетривкого заводу.

Донецьк: Петрівка

Названий на честь колишнього соратника Йосипа Сталіна Григорія
Петровського, цей район донбаської столиці з населенням 90 тисяч
осіб є найбільш віддаленим від центру міста. Більшість місцевих жителів –
шахтарі. Ті, кому чесний заробіток не до душі, вважають за краще
заробляти продажем наркотиків або грабежами.

Одеса: Поскот

Складова частина Суворовського району міста, цей величезний – на більш
ніж 200 тисяч мешканців – житловий масив являє собою по суті місто в
місті. Розташоване за 15 км від центру Одеси, селище (рос. – поселок)
Котовського, або Поскот – як скорочено називають його одесити – почало
забудовуватися п’ятиповерховими цегляними хрущовками наприкінці 1950-х.

За даними журналу, спочатку влада планувала зробити його стандартним
спальним районом, але до сьогодні Поскот розжився розгалуженою
інфраструктурою і є справжніми панельними джунглями. Гопники Поскота
знамениті на всю Одесу як найвідданіші традиціям представники цього
племені.

Луганськ: Камброд

Саме звідси почалося заселення сучасного Луганська наприкінці XVIII ст.,
коли робітників (переважно звільнених в’язнів) звозили працювати на
щойно відкритий царський ливарний завод. Зараз слобода Кам’яний Брід –
або Камброд – є місцем найбільшої в Луганську концентрації хуліганів. У
2008 році тут сталася масова бійка за участю кількох десятків
пакистанців – учнів одного з луганських вузів. Рідні стіни допомогли
камбродським гопникам – перемога була за місцевими хуліганами.

Харків: ХТЗ

Побудований у чистому степу, в найкращі свої часи Харківський тракторний
завод випускав до 50 тисяч машин на рік. Житловий район, призначений
для заводчан, проектувався з нуля і був покликаний втілити в собі місто
майбутнього, ідеальну модель існування пролетаріату, де всі побутові
завдання, аж до приготування їжі, мали вирішуватися централізовано.

Зокрема, у багатьох місцевих будинках проектом не передбачені особисті
кухні, зате є величезні їдальні,де мали б харчуватися робітники. Від ХТЗ
цей житловий масив відокремлений зеленою зоною. У кримінальному сенсі
район ХТЗ в усі часи був на особливому рахунку у харківської міліції:
рядові радянські тракторобудівники – а зараз і їхні нащадки – замість
сидіти в місцевих бібліотеках розважаються спарингами між собою та
чужинцями, що забрели на територію району.

Дніпропетровськ: Амур

Амур-Нижньодніпровський район налічує близько 165 тисяч жителів. Він
виструнчився вздовж Дніпра на 20 км і поділяється на дві частини – Піски
і Чорнозем. Населення ділиться здебільшого на три категорії –
пенсіонерів, робітників місцевих заводів, а також численних осіб без
певного місця роботи. Район уславився вуличними пограбуваннями,
процвітає наркоторгівля. Амур відомий ще й тим, що на його кривих
вуличках виріс Іван Куліченко, нинішній мер Дніпропетровська.

Київ: ДВРЗ

Селище Дарницького вагоноремонтного заводу виникло на околиці Києва на
початку 30-х років XX століття як місце проживання будівельників
Дарницького залізничного депо, згодом названого ДВРЗ. Сучасне його
планування і забудова відносяться до 1940-1950-х років. Розташований
далеко від метро, ДВРЗ по праву вважається одним з найбільш кримінально
неспокійних місць столиці.

А головне місце проведення культурного дозвілля для місцевої молоді в
кепках – стадіон ДВРЗ. Через дешеву оренду житла тут живуть переважно
люди, які приїжджають на заробітки до Києва з периферії. Нащадки
колишніх в’язнів, які будували депо, також не дають нудьгувати власникам
мобільних телефонів і гаманців, які випадково втрапили сюди.

Київ: Борщагівка

Масова забудова Борщагівки почалася в 1966 році. Це один з найбільших
масивів міста, поділений на 14 мікрорайонів. Божа кара Борщагівки
сьогодні – наркоторгівля, що процвітає в заростях нескінченних панельних
багатоповерхівок. Як пише журнал, з’являтися поодинці в темний час доби
в околицях ринків “Дніпро”, “Колібріс” чи торгового центру “Квадрат”
настійно не радять найкращі травматологи Києва.

Львів: Сихів

Найбільший житловий масив Львова, що в адміністративному плані входить
до складу Сихівського району. Забудова багатоповерховим типовим житлом
почалася 1979 року. Нині населення району становить близько 145 тисяч
осіб. У роки радянської влади район заселявся переважно жителями сіл
Львівщини. “Корреспондент” пише, що на Сихові – найвища у Львові
концентрація люмпенізованого елемента, безробітних, високий рівень
вуличної злочинності і найнижчі в обласному центрі ціни на житло.

Раніше журнал “Фокус” склав рейтинг
найбільш кримінальних міст і областей України, в якому ведуть перед
східні регіони країни. Кримінальною столицею нашої батьківщини стало
місто Луганськ, в якому скоюється 57 злочинів на 10 тисяч населення (за
перші чотири місяці 2009 року).

У першу п’ятірку рейтингу найнебезпечніших міст увійшли ще два міста
Луганської області: Лисичанськ (54 злочини на 10 тисяч) і Краснодон
(46,9 на 10 тисяч).