телекомунікацій символу – “смайлику”
– 19 вересня виповнилося 30 років. Цього
дня у 1982 році професор Університету
Карнегі-Меллона в місті Пітсбург (США,
штат Пенсильванія) Скотт Фалман уперше
відправив електронне повідомлення-піктограму,
яке символізує емоцію. Воно складалося
із символів, що йдуть підряд – двокрапки,
дефіси і завершальної дужки [:-)]. Лист,
що надійшов з університетської мережі,
призначався колегам-викладачам. Так у
комп’ютерному лексиконі вперше з’явилося
“усміхнене обличчя”.
Електронний лист Скотт Фалман був
коротким і інформативним: “Пропоную,
щоб наступна піктограма символізувала
радість: 🙂 Дивись кінець пропозиції”.
Професор запропонував також піктограму
із символів :-(, яка спершу використовувалася
лише для позначення особливо важливих
частин у текстах повідомлень. Комп’ютерні
користувачі нині вживають її, щоб
повідомити про свій поганий настрій,
пишут Вести.Ru.
У середині 90-х років XX століття дует
веселого і сумного “смайликів”
перестав задовольняти потреби людей,
які активно використовують Інтернет і
мобільні телефони, і в Мережі з’явилися
численні варіанти емотиконів, як
називають популярні піктограми фахівці
в галузі електронних технологій.
“Смайлики”, зрозумілі людям, що
говорять різними мовами, практично
відразу ж перекочували з Інтернету в
програми відправлення СМС-повідомлень.
Незважаючи на те, що на сьогодні прогрес
в електронних технологіях дозволяє
візуально обмінюватися емоціями зі
співрозмовником в режимі реального
часу, “смайлики” залишаються
надзвичайно популярними у комп’ютерних
користувачів і власників смартфонів.
Експерти впевнені, що 30-річчя – це дитячий
вік для них, і процес вдосконалення
“смайликів” триватиме паралельно
з розвитком комп’ютерної техніки.
Точна дата народження “смайлика”
була встановлена в 2002 році, коли історичне
листування Скотт Фалман з колегами було
виявлено в архівах Університету
Карнегі-Меллона.
У 1969 році Володимир Набоков, автор
“Лоліти”, в одному з інтерв’ю сказав,
що варто створити спеціальний знак
пунктуації для графічного відображення
емоцій.
Зокрема він тоді казав, що йому “часто
спадає на думку, що треба придумати
будь-який друкований знак, що позначає
усмішку, будь-яку карлючку або дужку,
що впала, якою я б міг супроводжувати
відповідь на ваше запитання”.
Цікаво, що в 60-х роках теж був свій
“смайлик”, але виглядав він інакше.
Тоді використовувався знак #. Люди, які
придумали використовувати цей знак як
позначення “смайлика”, вирішили,
що цей значок схожий на зуби людини, яка
усміхається.
З 1972 року користувачі системи PLATO могли
використовувати спеціальні символи
для позначення емоцій у вигляді маленьких
квадратних облич.
коротким і інформативним: “Пропоную,
щоб наступна піктограма символізувала
радість: 🙂 Дивись кінець пропозиції”.
Професор запропонував також піктограму
із символів :-(, яка спершу використовувалася
лише для позначення особливо важливих
частин у текстах повідомлень. Комп’ютерні
користувачі нині вживають її, щоб
повідомити про свій поганий настрій,
пишут Вести.Ru.
У середині 90-х років XX століття дует
веселого і сумного “смайликів”
перестав задовольняти потреби людей,
які активно використовують Інтернет і
мобільні телефони, і в Мережі з’явилися
численні варіанти емотиконів, як
називають популярні піктограми фахівці
в галузі електронних технологій.
“Смайлики”, зрозумілі людям, що
говорять різними мовами, практично
відразу ж перекочували з Інтернету в
програми відправлення СМС-повідомлень.
Незважаючи на те, що на сьогодні прогрес
в електронних технологіях дозволяє
візуально обмінюватися емоціями зі
співрозмовником в режимі реального
часу, “смайлики” залишаються
надзвичайно популярними у комп’ютерних
користувачів і власників смартфонів.
Експерти впевнені, що 30-річчя – це дитячий
вік для них, і процес вдосконалення
“смайликів” триватиме паралельно
з розвитком комп’ютерної техніки.
Точна дата народження “смайлика”
була встановлена в 2002 році, коли історичне
листування Скотт Фалман з колегами було
виявлено в архівах Університету
Карнегі-Меллона.
У 1969 році Володимир Набоков, автор
“Лоліти”, в одному з інтерв’ю сказав,
що варто створити спеціальний знак
пунктуації для графічного відображення
емоцій.
Зокрема він тоді казав, що йому “часто
спадає на думку, що треба придумати
будь-який друкований знак, що позначає
усмішку, будь-яку карлючку або дужку,
що впала, якою я б міг супроводжувати
відповідь на ваше запитання”.
Цікаво, що в 60-х роках теж був свій
“смайлик”, але виглядав він інакше.
Тоді використовувався знак #. Люди, які
придумали використовувати цей знак як
позначення “смайлика”, вирішили,
що цей значок схожий на зуби людини, яка
усміхається.
З 1972 року користувачі системи PLATO могли
використовувати спеціальні символи
для позначення емоцій у вигляді маленьких
квадратних облич.
