140 років від дня народження Василя
Григоровича Кричевського, українського
художника, архітектора та графіка,
передає УНН.
Кричевський, Василь Григорович
(12.01.1873(31.12.1872)—15. 11.1952) — архітектор,
мистецтвознавець, маляр, графік, декоратор
театральних вистав та кіноф-мів, майстер
декоративно-вжиткового мист-ва. Засл.
діяч мист-в УРСР (1940). Почесний чл. Вільної
української академії наук у США (1945).
Брат Ф.Кричевського. Батько М.Кричевського.
Народився у с. Ворожба (нині село
Лебединського р-ну Сум. обл.) в родині
міщанина м. Лебедин, земського фельдшера
Григорія Якимовича Кричевського.
Найстарший з 8-ми дітей. З дитячих літ
робив замальовки окремих хат, інтер’єрів,
орнаментів.
Як художник дебютував 1897 на виставці
Харків. малярів. Подорожував з В.Горленком
Полтавщиною, збирав там етногр. матеріали.
1902 був чл. підготовчої комісії до 11-го
Археол. з’їзду, збудував для його етногр.
виставки типову сел. хату Слобідської
України з усіма її деталями. 1903—06 жив
у Полтаві. Підготував проект нового
будинку Полтав. губернського земства,
форми, пропорції, деталі й конструкції
якого були виконані в дусі традицій
нар. арх-ри, 1903 цей проект виграв конкурс
(1908 буд-во було закінчено; нині —
Полтавський краєзнавчий музей). Працював
над оформленням низки книжок, у т. ч. й
праць М.Грушевського (“Ілюстрована
історія України”, побачила світ
1912—13, “Культурно-національний рух
на Україні в ХVI—ХVII століттях”,
надрукована 1912).
Після Лютневої революції 1917 став одним
з організаторів Української академії
мистецтв. Після створення академії був
обраний її ректором, однак відмовився
від посади, і першим ректором академії
став його молодший брат Федір, а він сам
керував у ній майстернею арх-ри та
орнаментики. Водночас брав участь у
роботі підготовчої комісії зі створення
герба України, підготував свої проекти
Великого і Малого Державних Гербів
України. Розробив також проекти Великої
та Малої держ. Печаток УНР, прапор для
Богданівського полку. У січ. 1918 почав
працювати над проектами паперових
грошей і поштових марок Української
Народної Республіки (згодом у грошовий
обіг була випущена виготовлена за його
проектом банкнота 2 гривні).
Від 1922 — проф. Архіт. ін-ту (1924 ін-т був
об’єднаний з Ін-том пластичних мист-в
і на їхній базі створено Київ. худож.
ін-т). 1923 оформив книжку М.Грушевського
“Історія української літератури”.
Від 1925 був консультантом кінофабрики
ВУФКу в Одесі. Співпрацював там з
Ю.Яновським та О.Довженком. Оформив
низку істор. фільмів, зокрема, “Тарас
Трясило” і “Тарас Шевченко”
(обидва 1926)..
Після окупації військами вермахту
укр. земель жив у Києві. Восени 1943 разом
з дружиною та донькою емігрував спочатку
до Чехословаччини, потім до Австрії,
пізніше до Німеччини, згодом до Франції.
На поч. 1948 в 75-літньому віці переїхав до
доньки Галини, яка з чоловіком мешкала
у Венесуелі, в м. Каракас. Помер у м.
Каракас, там був і похований.
На думку істориків арх-ри, К. є одним
з основоположників нового стилю в арх-рі
— неоукр. стилю, або укр. модерну. В різні
роки його малярські твори виставлялися
як на Батьківщині, так і за кордоном
(зокрема у Німеччині, Франції, Бельгії,
Чехії, Польщі, Великій Британії, США,
Канаді). Тематичні виставки його творів
організовуються й сьогодні. Найвідомішими
його роботами стали: “Гребля
Квітки-Основ’яненка” (1899), “На
Дніпрі” (1900), “Крим” (1901), “Ярмарок”
(1913), “Кам’яна баба” (1925), “Пейзаж”
(1934) та ін.
2005 праці К. було внесено до нац.
енциклопедії Венесуели.
В Україні його картини зберігаються
в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві,
Каневі.
Джерело: УНН
