Німецька Süddeutsche Zeitung публікує статтю
відомого українського письменника,
автора книжки “Тотальний футбол”
Сергія Жадана.
“Чемпіонат Європи мав стати шансом
для України, яким вона мусила скористатися,
щоб розвиватися далі в політичному
сенсі. Проте спорт швидко став лаштунками,
на тлі яких оголюються проблеми країни.
Заклики західних політиків бойкотувати
чемпіонат лише загострили ситуацію”,
– пише Сергій Жадан.
Коли в 2007 році надійшла звістка про
те, що частина матчів ЧЄ-2012 проходитиме
на території України, “українське
суспільство ще не до кінця втратило
ілюзії з приводу того, що зможе швидко
і безболісно інтегруватися в Європу,
подолавши тим самим всі політичні та
історичні розбіжності. Проте вже
незабаром стало очевидно, що ЧЄ виявився
не тільки якимось гіпотетичним шансом
стати краще, а й водночас можливістю
зробити все ще гірше”.
Проблеми не змусили на себе довго
чекати, продовжує автор. Уже 5 років
ведуться дискусії про те, щоб перенести
українські матчі на територію Німеччини
або Польщі. Ось уже 5 років говорять про
ту високу ціну, яку Україні доведеться
заплатити за майбутнє футбольне свято.
“Протягом усіх цих 5 років влада в
Україні (як нинішня, так і попередня)
вдається до незграбних спроб отримати
користь для власного іміджу коштом
чемпіонату”. І якщо попередника
Януковича Віктора Ющенка обсвистали
під час відкриття стадіонів у Донецьку
та Харкові, то нинішнього президента
та ж таки доля спіткала в Києві.
Останні 5 років підготовку до чемпіонату
Європи супроводжують скандали – найбільш
кричущий з яких, на думку автора,
пов’язаний з вирубуванням частини Парку
Горького в Харкові заради прокладання
нової дороги.
Основну проблему підготовки до ЧЄ
письменник бачить насамперед у тому,
що “українські політики абсолютно
нездатні до ефективних рішень. Що
енергійніше влада рапортувала про
успіхи в підготовці до турніру, то
голосніше скептики запитували про те,
чи взагалі такий затратний спортивний
захід виправданий на тлі масштабних
соціальних та економічних проблем в
країні”.
“Заклики західних політиків
бойкотувати ЧЄ лише підлили оливи до
вогню. Подібний бойкот (…) спрямований
не тільки проти уряду, а й проти
суспільства”, – вважає Сергій Жадан.
Письменник зазначає у зв’язку з цим і
те, що заяви про бойкот можуть бути
по-різному інтерпретовані. “І не в
останню чергу через те, що засуджену
лідерку опозиції Юлію Тимошенко, чиє
тюремне ув’язнення і є основним приводом
для бойкоту, в Україні сприймають
по-різному. Тимошенко в Україні має
багато супротивників: і вже напевно
більше, ніж прихильників. Ні процес над
нею, що проходив у жорстких умовах, ні
дедалі більша кількість політичних
ув’язнених не змогли підняти нову хвилю
громадських заворушень”, – констатує
автор.
Отож українське суспільство “стає
заручником політики і змушене відповідати
за дурість, помилки і злочини своїх
політиків. З іншого боку, ми самі їх
обирали. То кому ж ще за них відповідати?”
Чемпіонат Європи, продовжує автор,
вже давно став об’єктом політичних чвар
і маніпуляцій. Перетворився на фантом,
який затягує у свій вир політиків,
олігархів, активістів і журналістів,
представників інтелігенції та спекулянтів.
“Інакше і не могло бути: в країні, яка
переживає політичну кризу, і футбол
стає передусім віддзеркаленням цієї
кризи, що відтворює всі його найважливіші
симптоми”.
“Ми сподівалися на те, що ЧЄ стане
нашою спільною перемогою – і не тільки
у футболі. Сьогодні багато хто втратив
надію, яка виявилася похованою під купою
брехні і розчарування”.
Та попри все на закінчення автор
висловлює сподівання на те, що Україні
вдасться скористатися наданим шансом
– “і якщо не стати кращою, то відчути
себе єдиним цілим. В ідеальному варіанті
– не тільки на стадіоні”.
Переклад InoPressa
