звернувся до українців з приводу подій
у Києві. Звернення відомого сатирика
Михайла Жванецького поширюється у
соціальних мережах:
“І так тонко складається ситуація,
що у громадянській війні ми знову будемо
бити один одного: тобто безпайковий –
безпайкового, низькооплачуваний –
безквартирного, хворий – хворого. Адже
всі ми і ви розуміємо, що до них не дійде,
і дачу їхню не знайдеш. І знову справа
скінчиться масонами, завмагами, вірменами
і світовою втомою, яка і дозволить усім
вождям від районних до столичних знову
зайняти своє місце. Що вони негайно
зроблять із криком:
“Дорогу пролетаріату! Народ вимагає!
Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому
на голову!” А ми з вами розчистимо їм
шлях своєю кров’ю. Такі ми козли, які не
вміють жити ані за диктатури, ані за
демократії.
– Не готові наші люди, – кажуть вожді.
– Не готові! Жити ще не готові. Помирати
не хочуть, а жити не готові.
Ось я і пропоную: не боятися померти
у цьому веселому і суворому світі.
Ворогів не боятися. Хай хто би прийшов
– кримінальник чи патріот, вождь чи
сексот. Хто перший увірветься до квартири
– він і перевернеться. Свобода варта
того, а це життя того не варте. Мужність
народжується від боягузтва. Перший
постраждає, другий поміркує.
І менше сидіти вдома. Легше йти на
контакти. Настав час контактів і
політичних знайомств. Шукати свого,
порядного, якому теж шкодувати немає
про що. Шукати легко – по обличчю. У
порядних є обличчя, у непорядних і там,
і там замість обличчя дупа… І сходитися.
Усе вже зрозуміло. Коли з’явиться уряд,
що задовольняє нас, – нас не буде. Коли
з’являться закони, що дозволяють нам, –
нас не буде. А коли вони увійдуть у дію
– і дітей наших не буде.
Тому перше. Звалища не боятися – тоді
його не буде. Землю брати – тоді вона
буде. Свободу тримати зубами. Вождів,
які живуть з нами паралельно, що знищили
нашу юність, – давити. І нічого не боятися.
Вистачить комусь колись розпоряджатися
нашим життям. Кожен сам знає, коли його
закінчити”, – йдеться у зверненні
Михайла Жванецького.
