| Жахлива історія сталінського “остаточного рішення” – і ганебної співучасті з боку Черчилля. |
Як пише The Daily Mail, прем’єр-міністр Великої Британії військових
років Уїнстон Черчилль знав про злочин НКВС у Катині, але вважав за
краще тримати рот на замку, щоб не псувати відносини з СРСР – союзником
по антифашистській коаліції. Тодішнє “мовчання Великої Британії
залишається одним з найганебніших моментів у військовій історії
країни”, вважає газета.
Масовий розстріл більш ніж 4 тисяч польських офіцерів під
Смоленськом у квітні 1940 року – лише найприкметніший випадок
радянського геноциду, але і про нього відомо значно менше, ніж про інші
звірства в історії XX ст. і Другої світової війни зокрема.
Не так давно зі США до Німеччини був екстрадований наглядач
нацистського табору Іван Дем’янюк, у гаазькій в’язниці своєї долі чекає
лідер боснійських сербів Радован Караджич; але ніхто ніколи не поставав
перед судом за участь у катинській різанині, підкреслює автор статті
Джаспер Ріс.
Він зазначає, що “кривава бійня”, жертвами якої сталі “вершки
чоловічого населення Польщі”, не зустріла жодного опору: полонених
поодинці підводили до ями, знімали з очей пов’язку і вбивали пострілом
у потилицю.
Проводячи політику геноциду, Сталін переслідував суто утилітарну
мету: винищивши тих, кому навіть за допомогою тортур не вдалося
прищепити лояльність Радам, він хотів перетворити Польщу на “дружнього
сусіда в межах радянської сфери впливу”, вважає The Daily Mail.
Масові розстріли польських полонених проходили не тільки в Катині.
Всього було убито близько 22 тисячі поляків. У інших місцях, наприклад
під Харковом, розправа відбувалася в приміщенні. Щоб прискорити процес
розкладання трупів і приховати сліди злочину, співробітники НКВС через
деякий час повернулися на місце масового поховання і просвердлили в
землі отвори, відкривши доступ повітря до останків убитих.
У цій братській могилі імовірно похований батько Анджея Полняшека,
засновника Асоціації сімей Катині за кордоном, який після арешту батька
був засланий до Казахстану, а нині проживає у Великій Британії. З 1,6
млн депортованих поляків близько 1 млн померло від холоду, голоду і
хвороб.
Свою місію Полняшек вбачає у тому, щоб зберегти для майбутніх
поколінь пам’ять про трагедію в Катині. Це завдання продиктоване
дійсністю, оскільки “тепер, коли настрої в путінській Росії дрейфують у
бік похмурого радянського минулого”, залишається все менше шансів, що
винуватців масового вбивства буде покарано, песимістично резюмує The
Daily Mail.
За матеріалами InoPressa.
