| Здається, Путін виграє поточний раунд нової “великої гри”, стверджує оглядач The Guardian Саймон Тісдолл. У середу російський прем’єр поквапився визнати нову владу Киргизстану, водночас заперечуючи свою причетність до повалення режиму Бакієва. Проте “макіавеллівські маніпуляції Росії в Киргизстані, як і в інших колишніх середньоазійських республіках СРСР, за Путіна увійшли в норму. Одним із ключових мотивів є конкуренція з Китаєм і США за контроль над стратегічно важливими запасами енергоносіїв та транзитними коридорами”, – стверджує автор. |
На думку Тісдолла, докази втручання Росії у справи Киргизстану
знайти неважко. Він згадує про торішню історії з авіабазою “Манас”,
коли Бакієв, мабуть, вів подвійну гру. Це не додало Путіну симпатій до
Бакієва, і навряд чи випадково російські телеканали в останні місяці
критикували Бакієва та його родину за корупцію, непотизм і кумівство,
вважає автор.
“Тепер Росія, мабуть, має намір використати ситуацію у власних
інтересах”, – пише автор. А ось США, на його думку, мають мало друзів в
опозиції, що нині прийшла до влади, оскільки Вашингтон з корисливою
міркувань ігнорував порушення прав людини і демократичних норм у
Киргизстані. Подальша доля Киргизстану залежить від того, чи будуть
його нові лідери більш освіченими і надійними, ніж їхні попередники,
вважає автор. Він радить Росії, США, Китаю і Казахстану не
експлуатувати вакуум влади в Бішкеку, а обмежитися конструктивними
порадами і допомогою.
Переклад InoPressa
