Спостерігаючи на телеекрані, як японські інженери намагаються запобігти
катастрофі на АЕС “Фукусіма”, Костянтин Фашевський подумки повертається
на 25 років назад, розповідає The Times. Фашевський працював на Чорнобильській АЕС у період вибуху на четвертому енергоблоці, пояснює журналіст Тоні Хелпін.
26 квітня 1986 року Фашевський мав вийти на нічне чергування, але
помінявся змінами з колегою, оповідає газета. Через два тижні той помер
від гострої променевої хвороби. “Після вибуху Фашевський напоїв своїх
дітей чаєм з додаванням йоду і відправив дітей і дружину з міста, а сам
пішов на роботу”, – розповідається в статті.
В інтерв’ю Фашевський зізнався, що усвідомлював смертельний ризик: “З
мого будинку було добре видно станцію: я бачив, що з четвертого
енергоблоку зірвало дах, і зрозумів, що означав вибух”. “Але я пишаюся
собою і своїми колегами за те, що ми зробили: ми могли б втратити і
третій енергоблок, тоді ситуація була б ще жахливішою”, – додав він.
Через тиждень роботи Фашевський відчув сильне нездужання. Два тижні він
провів у батька в Тирасполі – лікувався від наслідків опромінення
червоним вином. За два тижні повернувся до Чорнобиля і ще 7 місяців
займався ліквідацією аварії, а потім провів місяць у лікарні через
наслідки радіації. З травня 1987 року Фашевський знову працює на
Чорнобильській АЕС: його остання посада – заступник директора зі
згортання діяльності АЕС, що закрилася в 2000 році.
Оцінюючи дії персоналу “Фукусіми”, Фашевський каже: “Наскільки я можу
бачити, вони все роблять правильно, хоча, можливо, вони взялися за
справу з деяким запізненням. Працівників Чорнобиля звинувачували у
порушенні правил, але ми також вміли брати на себе ініціативу і
реагувати на ситуацію, з якою зіткнулися”.
У Чорнобилі працювало щонайменше 350 тис ліквідаторів. Більшість не мала
захисних костюмів. Віктор Завгородній, один з 11 тис
військовослужбовців, надісланих з Краснодара у вересні 1986 року,
повідав, що їм нічого не розповідали про небезпеку радіації, видали
тільки по флязі мінеральної води і по кілька масок. “Прибирати уламки з
даху піднімалися добровольці: їм сказали, що вони зможуть відпрацювати
половинний термін і виїхати додому швидше, ніж інші, але я відмовився.
Тепер їх всіх вже немає серед живих”, – розповів Завгородній.
