| Заради фурору на Венеційській бієнале в хід ідуть великі імена та великі гроші. Український павільйон вже став одним із найбільш обговорюваних у Венеції, – пише Бен Гойл в британській The Times. |
Зріст Володимира Кличка 2 метри, він
чемпіон світу з боксу в надважкій
категорії та власник золотої олімпійської
медалі, вільно володіє чотирма мовами
й має кандидатську ступінь у фізичному
вихованні та спорті.
А ще він найстрашніший – та найбільш
неймовірний – з арт-кураторів на
Венеційській бієнале.
Гігантський постер українського
боксера вкриває зовнішню стіну Галереї
Академії, що неподалік від площі Св.
Марка, розпростерши надпис “Володимир
Кличко – куратор”. Це реклама
українського павільйону, одного з
найамбітніших претендентів, що поряд
з іншими 76 країнами бореться за Золотого
лева – головний приз 53-ї бієнале.
Участь Кличка у виставковому фестивалі
багато чого промовляє про той незручний
діалог між мистецтвом та патріотизмом,
який визначає дійство.
Кожні два роки мистецький світ
збирається у Венеції, щоб пронюхати
нові течії в сучасному арті. Це ні з чим
незрівнянна культурна фієста.
Водночас подія, що їй уже
114 років, є дещо незграбним змаганням
між країнами. Так, на території головного
містечка постійно діють 30 національних
павільйонів, і вони наглядно відображають
політичне становище своїх власників
на початку ХХ століття. Тож бельгійський
павільйон значно більший за японський,
хоча мало хто б узявся стверджувати, що
ця європейська держава справила на
мистецтво такий самий вплив, як азійська.
Цьогорічний український павільйон
розташувався у палаці ХVІ століття
поблизу моста Ріальто. Фінансує його
Віктор Пінчук, сталевий магнат і зять
колишнього президента України Леоніда
Кучми, а презентує павільйон Пінчукова
ж київська галерея та міністерство
культури і туризму України.
Завдяки грошам, які тут
клекочуть, та несподіваному вибору
куратора павільйон став одним із найбільш
обговорюваних у Венеції. На вечірці-відкритті
у четвер побували Наомі Кемпбелл, митці
Джеф Кунз та Ентоні Ґормлі, а також
галерист Джей Джоплінг.
Виставка називається Степи мрійників
і задумана як мандрівка у фантастичний
світ. Палаццо Пападополі перетворений
на декорації до фільму жахів. На першому
поверсі пісок по кісточки. У приміщеннях
нагорі вікна затемнені, й освітлення
надходить від тьмяних кольорових
лампочок у канделябрах, що розгоряються
й гаснуть, так що відвідувач опиняється
в мороці. Сенсори скеровують викиди
сухої криги та похмурої музики. Крізь
морок тихо їде на роликах українська
модель у куцій сукенці та з гнітюче
насупленими бровами.
Серед авторів виставки Ілля Чічкан,
українець, та Мігара Ясугіро й Оґата
Кінічі – японці. Сам бігборд Кличка –
це вже частина інсталяції. А ноша
справжньої кураторської роботи лягла
на Петра Дорошенка, арт-директора
PinchukArtCentre у Києві. За його словами, ідея
про чемпіона-важковаговика – куратора
змушує відвідувачів замислитися над
значенням слова “куратор”.
