і вітає “прояв твердості” щодо
України з боку керівництва ЄС, але
вважає, що ставити на Україні хрест не
слід.
На його думку, “перенесення”
запланованої раніше зустрічі з президентом
України Віктором Януковичем – це єдино
адекватна реакція на “обурливий, що
віддає путінізмом” вирок Юлії
Тимошенко, у порівнянні з яким знаменита
сутичка Зідана з Матерацці на чемпіонаті
світу з футболу 2006 року “виглядає
апогеєм по-джентльменськи чесної гри”.
“ЄС не повинен піддаватися шантажу
аж так часто використовуваної Києвом
прихованої загрози”, що Україна
відвернеться від Європи в бік Москви.
Крім ЄС, незадоволений вироком Тимошенко
і Володимир Путін, хоча “метод
використання правосуддя в політичних
цілях – його власний… Але нікого все це
так не турбує, як західного сусіда
України – Польщу, найбільш послідовного
друга та захисника України в ЄС”, –
пише Гартон Еш. Зокрема, продовжує він,
“саме Варшава була одним з тих каналів,
якими Янукович надсилав європейським
лідерам приватні листи про можливі
поступки у справі Тимошенко – тим самим
оголюючи брехливість праведних словес
про незалежність українських судів”.
На думку Гартон Еша, неможливо уявити
більш сильного контрасту між курсами
розвитку цих двох сусідніх країн: хоча
у внутрішній політиці Польщі досі
присутня “добра частка параноїдальності”,
останні парламентські вибори тут,
наприклад, пройшли “більш відповідно
до норм, більш спокійно і навіть нудно,
ніж багато де на Заході”. Словом,
“напрям руху (Польщі після Оксамитової
революції 1989 року) не викликає сумнівів”.
Інакше складається після Помаранчевої
революції 2004 року історія України:
“Спочатку, ставши свідком цього
натхненного моменту, я сподівався, що
Україна підхопить перехід до демократії,
як вона раніше підхопила Оксамитову
революцію. Такі ж надії плекали поляки,
не кажучи вже про багатьох українців.
Ці надії – наші і, що куди важливіше, їхні
– виявилися розбиті. Життя багатьох
окремо взятих українців покращилося.
Вони в багатьох розуміннях стали
вільнішими. Але політична та економічна
система, як і колись, в’язне в корупції,
культурі бандитизму і неефективності”.
“Звідки ця жахлива розбіжність між
двома країнами, значні частини яких
протягом тривалих періодів історії
належали одним і тим же імперіям чи
державам?” – запитує автор. Одні бачать
причину в зовнішньому впливі, другі – в
економіці, треті – в “глибоких культурних
чинниках”. У кожному поясненні є
“зерно істини”, але “ні географія,
ні економіка, ні культура не роблять
долю (країни) вирішеною”, переконаний
Гартон Еш.
Погоджуючись з американським політиком
і мислителем Деніелом Патріком Мойніхеном,
він пише, що “гарна політика, хороші
конституції і хороші суди, якщо пощастить
і стане часу, можуть змінювати течію
річок. Країни, що вироджуються, спиваються,
корумповані (такою Польща могла здатися
випадковому візитеру 40 років тому)
можуть стати сучасними, відкритими,
демократичними. І ліберали ставлять на
те, що православні, ісламські й азійські
країни теж можуть трансформуватися”.
“Це політика, дурненька, – перефразовує
журналіст слоган передвиборної кампанії
Білла Клінтона. – Політика і верховенство
закону. Справа Тимошенко значима
остільки, оскільки політика і закон в
ній поєднуються абсолютно неправильним
чином. І тому Євросоюзу тут ніяк не
можна, за своїм звичаєм, проявляти
м’якість”. У нещодавньому інтерв’ю
Янукович вимовив “туманну” фразу:
“Я в кожному разі в четвер полечу в
той бік… Я ні до кого не ходжу жебракувати.
Якщо мені треба буде, я полечу далі”.
На думку Гартон Еша, це “далі” на
“умоглядній мапі” Януковича може
означати Москву. У такому випадку, навіть
“якщо президенту Януковичу захочеться
полетіти ще далі – припустімо, на Камчатку,
– треба побажати йому щасливої дороги”,
підсумовує він.
Переклад InoPressa
