Італійські науковці дійшли висновку,
що за спиною Мони Лізи на легендарному
полотні Леонардо да Вінчі зображено
не абстрактний, а цілком конкретний
пейзаж, повідомляє РИА
“Новости” з посиланням на
британську газету Daily Telegraph. Це, як
стверджує дослідниця Карла Глорі, чиї
доводи наводить газета, околиці містечка
Боббіо на півночі Італії.
Тому, розвиває свою думку Глорі, якщо
місце дії – не центр Італії, як науковці
вважали раніше, виходячи з того, що
Леонардо почав роботу над полотном у
1503-1504 роках у Флоренції, а північ, значить,
його модель – не дружина купця Ліза дель
Джокондо, а дочка міланського герцога
Бьянка Джованна Сфорца. Її батько,
Лодовіко Сфорца, був одним з головних
замовників Леонардо і відомим меценатом.
Глорі вважає, що художник і винахідник
гостював у нього не лише в Мілані, але
і в Боббіо – містечку із відомою в ті
часи бібліотекою, також підвладному
міланським правителям.
До своїх висновків Глорі дійшла після
того, як журналіст, письменник,
першовідкривач могили Караваджо і глава
Національного італійського комітету
з охорони культурної спадщини Сільвано
Вінчеті повідомив, що розгледів на
полотні Леонардо загадкові літери і
цифри.
Зокрема, під аркою мосту, розташованого
по ліву руку від Джоконди (тобто, з точки
зору глядача, в правій частині картини),
виявилися цифри “72”. Вінчеті вважає
їх відсиланням до якихось містичних
теорій Леонардо. На думку Глорі, це
вказівка на 1472, коли річка Треббія
(Trebbia) вийшла з берегів і знесла старий
міст і змусила володаря тих країв
Вісконті звести новий. Весь інший вигляд
вона вважає пейзажем, що відкривається
з вікон місцевого замку.
Раніше Боббіо було відомо, насамперед,
як місце, де розташовано величезний
монастир Сан-Коломбано, що послужив
одним із прототипів для “Імені троянди”
Умберто Еко. Правда, скептично налаштовані
фахівці стверджують, що і цифри, і букви,
виявлені Вінчеті в зіницях Мони Лізи,
не більше ніж тріщини, що утворилися на
полотні з плином століть.
Питання, кого ж все ж зображено на
знаменитому портреті, багато років
займав розуми вчених та мистецтвознавців
всіх країн світу. Звучали припущення,
що для картини позувала коханка да
Вінчі, його мати і навіть він сам.
Вперше жінку на портреті Леонардо да
Вінчі пов’язав з Лізою дель Джокондо
італійський художник, архітектор і
письменник Джорджо Вазарі у 1550 році.
Однак, за словами представників
бібліотеки, його замітки викликали
багато сумніви, тому що були зроблені
через 50 років після написання портрета.
У 2004 році італійський вчений Джузеппе
Палант після 25-річного вивчення архівних
документів з’ясував, що зображена на
портреті жінка – дружина заможного
торговця шовком Франческо дель Джокондо
і мати п’ятьох дітей Ліза Герардіні.
Саме прізвище її чоловіка послужило
згодом другою назвою картини.
У 2006 році німецькі мистецтвознавці з
упевненістю заявили, що розгадали
таємницю Джоконди, що займала розуми
любителів прекрасного протягом сторіч.
За їхніми словами, на знаменитому полотні
Леонардо да Вінчі зображено герцогиню
Катерину Сфорца, яка тричі виходила
заміж і заводила незліченні любовні
романи. Як повідомляли тоді науковці,
жінка, що стала моделлю да Вінчі, була
матір’ю одинадцяти дітей.
Однак у 2008 році інші німецькі науковці
з Гейдельберзького університету з
неменшою впевненістю заявили, що на
всесвітньо відомому шедеврі зображено
все ж Лізу Герардіні.
Дослідники спиралися на записи,
зроблені в жовтні 1503 на полях старовинної
книги, що належала флорентійському
чиновникові Агостіно Веспуччі, знайомого
да Вінчі.
У цих коментарях чиновник порівнює
да Вінчі з античним художником Апеллесом
і каже, що Леонардо працює над трьома
картинами одночасно, одна з яких – портрет
Лізи дель Джокондо.
