Популярний український письменник
Юрій Андрухович розповідає в інтерв’ю
Tageszeitung про те, що його країна скотилася
сьогодні до арештів, стеження, цензури
– тих реалій, які українці хотіли перемогти
в ході Помаранчевої революції.
Коментуючи вирок екс-прем’єру України
Юлії Тимошенко, Андрухович вказує на
те, що в 1990-ті роки, коли та була успішним
підприємцем, в країні панував тотальний
хаос. “Безсумнівно, вона не завжди
дотримувалася букви закону – але інакше
в тих реаліях було просто неможливо
працювати. І якщо говорити про те, що
Тимошенко заслужила свій термін, тоді
до неї на лаву підсудних мали сісти
більше сотні інших бізнесменів, які
збивали свої капітали в той-таки час.
Але сьогодні більшості з них нічого не
загрожує”.
Крім того, продовжує письменник,
реабілітували екс-президента Леоніда
Кучму, якого пов’язували зі вбивствами
опозиційно налаштованих журналістів.
“Від революції 2004 року залишився
історичний шанс, який ми втратили”,
– констатує Андрухович. “Сьогоднішні
можновладці навколо Віктора Януковича
роблять все можливе для того, щоб спалити
мости до опозиції. (…) По суті, будь-який
українець, який намагається публічно
висловлювати свою думку, перебуває в
небезпеці: процес над Тимошенко – тільки
найгучніша історія. Будь-хто може стати
жертвою свавілля поліції – і це трапляється
щодня. Це повернення до епохи Кучми, з
тією лиш різницею, що тепер все набагато
жорсткіше, ніж раніше. Кучмі було хоча
б важливо, який імідж буде у його країни
серед західних демократій”.
Вільно про сьогоднішню ситуацію в
країні можна говорити тільки в Інтернеті.
В Росії склалася така сама ситуація.
Однак, каже письменник, все може
розвиватися і за китайським сценарієм
– коли держава контролює й Мережу.
За словами Юрія Андруховича, те, що
сьогодні студенти не є рушійною силою
протестних настроїв, як це було в 2004
році, пов’язано насамперед з тим, що
університети втрачають свою автономію.
“Так, торік стало відомо про те, що
органи держбезпеки змушували ректорати
йти на співпрацю, регулярно повідомляти
про політичну активність своїх студентів
і співробітників. Відкрито оголосити
про це ризикнув лише ректор Католицького
університету Львова, (…) а тисячі його
колег просто погодилися на співпрацю
з владою”. На думку письменника і
публіциста, українське суспільство в
цілому сьогодні не дозріло до нових
протестів – люди не бачать у цьому сенсу
і мети.
Україна тяжко постраждала від фінансової
кризи. Однак у Києві не сформувалося
рухів, подібних до європейських і
американських під гаслом “Захопи…”.
“Ми були б щасливі, – зауважує Андрухович.
– Усі розуміють: навіть якщо криза
серйозно зачепить Європу, там однаково
все буде краще, ніж у нас. У нас є лиш
криза – нічого іншого”.
Українська владна еліта, зауважує
письменник, хоче бути європейцями і
одночасно з цим деспотами у себе в
країні. “Вони мають нерухомість у
Європі, зберігають свої гроші в
європейських банках – їм є що втрачати
в Європі”. А європейці, зі свого боку,
змушені грати роль друзів Києва, бо
Україна має серйозне геополітичне
значення. Якщо тиск з Брюсселя буде
занадто сильним, Київ повернеться у бік
Москви. Це нескінченна гра, резюмує Юрій
Андрухович.
Переклад InoPressa
