Експерти називають схему використання
компроматів одним із важелів впливу в
українській політиці сьогодні. Так,
наприклад, за екс-генералом МВС Олексієм
Пукачем закріпилася стійка репутація
козирного валета ще з часів Леоніда
Кучми. Як відзначає Відголос,
після арешту він і поготів став публічним
страховищем у політичних іграх у
Верховній Раді і не тільки.
“Якщо Литвин відчуває свою
непричетність до справи Гонгадзе, то
він не буде піддаватися цьому тиску. А
якщо раптом ми побачимо, що він змінив
погляди щодо дати і системи проведення
виборів до місцевих рад, то тоді він
продемонструє зворотне”, – зазначив
політолог Володимир Поляков.
На початку серпня у голови Верховної
Ради України Володимира Литвина відбулася
очна ставка із затриманим колишнім
генералом МВС Олексієм Пукачем, якого
звинувачують у ліквідації журналіста
Георгія Гонгадзе.
Із Пукачем Литвин зустрівся в будівлі
Головного слідчого управління, а перед
цим спікера ще окремо допитали у
приміщенні парламенту. Слідчі дії
перенесли в Раду на особисте прохання
її голови.
“За Ющенка цим чинником (справою
Гонгадзе – ред.) тиснули на Литвина, щоб
розвалити коаліцію більшості Тимошенко.
За Януковича цю справу використовують
теж як інструмент впливу на Литвина,
щоб зробити його більш слухняним і
покірним. Я не виключаю, що такий тиск
на спікера здійснювався і тоді, коли в
антиконституційний спосіб створювалася
більшість Азарова – Януковича”, –
каже політолог Олексій Гарань.
На думку політичного експерта Володимира
Цибулька, екс-генерал МВС став
“паличкою-виручалочкою” для влади.
“Янукович виявився тим самим Ющенком
у плані маніпулювання кримінальним
інструментарієм. Фактично виходить, що
Пукача використовують як засіб тиску
на тих чи інших політиків,” – вважає
політолог.
А на думку політолога Сергія Тарана,
Генпрокуратура давно є “політичним
органом, який час від часу здійснює тиск
на опозиційних політиків, а не тільки
на члена своєї коаліції Литвина”.
“У ЗМІ циркулювали чутки, що нібито
у свідченнях Пукача згадується голова
Верховної Ради. Напевно, було доцільно
його допитати”, – говорить юрист і
депутат Сергій Власенко (фракція БЮТ).
З іншого боку, на його думку, сьогодні
після смерті колишнього міністра МВС
Юрія Кравченка і генерала Едуарда Фере
ланцюжок від Литвина до Пукача простежити
і довести юридично неможливо.
Інший “бютівець” Володимир
Бондаренко заявляє, що ця тема, яка часто
з’являється перед виборами, “використовується
не тільки проти Литвина”. “От,
наприклад, свідчення екс-судді Зварича
вигідно застосовуються проти голови
Верховного суду Василя Онопенка, який
виступив проти судової реформи. У
майбутньому використання цього механізму
проти політичних опонентів ми ще побачимо
не раз,” – сказав він.
Генерал міліції, депутат фракції НУ-НС
Геннадій Москаль вважає, що в подальшому
той-таки Пукач може заявити на кого
завгодно. “Одне можна сказати точно:
якщо владі знадобиться, Пукач заявить,
що зустрічався і з Тимошенко, і з Тігіпком.
Доведеться останнім ходити на очні
ставки і доводити, що вони генерала
знати не знають. Наступним може бути
будь-хто, на кого вкажуть правителі”,
– сказав Москаль.
На початку серпня Пукач повідомив, що
наказ вбити Гонгадзе йому віддав особисто
Юрій Кравченко і він був особисто
представлений Литвину (тоді голові
Адміністрації президента) через кілька
днів після злочину. Це нібито сталося
випадково, коли Литвин заїхав провідати
Кравченка в його кабінеті.
Пукач заявив, що наказ відрізати голову
і перепоховати тіло Гонгадзе він отримав
на другий день після цих подій у кабінеті
Кравченка, щоб замести сліди, але він,
Пукач, злякався, що стане крайнім, і
підкинув у могилу прикраси Георгія.
Обвинуваченого в організації вбивства
Гонгадзе Пукача було затримано 21 липня
2009 року в одному із сіл Чуднівського
району Житомирської області.
Наприкінці червня генеральний прокурор
України Олександр Медведько заявив, що
розслідування кримінальної справи за
фактом убивства журналіста Георгія
Гонгадзе буде завершено у липні-серпні
цього року.
