відносин, заснованих на заступництві
і контролі, тим самим формуючи побудову
“ринково-феодального” суспільства.
“На всіх виборах партії годують
людей обіцянками і продовжують привчати
до патерналізму. Вони намагаються
обіцяти більше виплат, ніж умов для
нормальної роботи”, – розповів в
інтерв’ю виданню “Дзеркало тижня.
Україна” генеральний директор
Київського міжнародного інституту
соціології Володимир Паніотто.
За його словами, дослідження показують,
що в Україні існують пліч-о-пліч два
взаємовиключних поняття: з одного боку,
люди нікому не вірять, але тим не менше
вважають, що держава повинна їм дуже
сильно допомагати, і паралельно повинна
розвиватися ринкова економіка.
“Люди начебто і не вірять обіцянкам,
але все одно формують більш високі
соціальні очікування, і вони ближчі до
соціалізму, ніж хотілося б для розвитку
України. За настільки сильної вертикалі
влади, при залежності від влади судів,
усувається ядро ринкової економіки
– вільна конкуренція”, – пояснив
Паніотто.
Таким чином, на думку соціолога, люди,
що мають доступ до влади, можуть усувати
і обмежувати конкуренцію, що призводить
до зникнення вільного змагання, як в
економічному, так і в політичному житті.
“І будується нове суспільство –
ринково-феодальне, що живе на
патерналістських “подачках”, –
підкреслив він.
“Головна проблема в тому, що зникає
система противаг, складається враження,
що нинішнє керівництво прагне закріпити
свою владу і зробити неможливою її
зміну. Це дуже небезпечно. Очікування
та надії звелися до мінімуму – хай влада
не проводить необхідних реформ, взагалі
не так важливо, що вони там роблять,
головне одне – щоб владу можна було
змістити, якщо вона не влаштовує більшість
громадян”, – переконаний Паніотто.
Раніше віце-президент Freedom House з питань
досліджень Арч Паддінгтон в оглядовій
статті, присвяченій аналізу виборів-2012,
зазначив, що в Україні проявилася
тенденція до автократії, ключова
особливість якої полягає в стратегії
чинного політичного режиму підпорядкувати
результати виборів задовго до їх
реалізації – “за декілька тижнів,
місяців або навіть років до виборів”.
За його словами, аналогічний сценарій
був використаний на президентських
виборах у Венесуелі.
Відзначимо, що з 1998 року (за винятком
спроби перевороту в 2002 році) соціаліст
Уго Чавес залишається незмінним
президентом Венесуели. Його авторитарне
правління тримається на поверхні завдяки
доходам від продажу нафти – одного з
найцінніших мінеральних ресурсів
індустріальної доби.
