| Перший 24-годинний страйк працівників-іммігрантів проходить сьогодні в більш як у 60 містах Італії. У такий спосіб маніфестанти намагаються привернути увагу “до важливого внеску іммігрантського населення в соціально-економічне життя країни”., йдеться в заяві організаційного комітету “Перше березня – день без нас”, передає ИТАР-ТАСС. |
Подібну акцію протесту вирішено влаштувати в рамках боротьби проти
расизму, а також, щоб привернути увагу корінних італійців до проблем
іммігрантів. Організатори страйку вважають, що Італія, “проживши день
без нас, нарешті зверне на нас увагу”.
Громадську ініціативу, що зародилася спонтанно й набула поширення за
допомогою інтернету та соціальної мережі Facebook, підтримала низка
суспільно-політичних організацій Італії, а також політичні партії,
включаючи опозиційну Демократичну партію, і найбільші профспілкові
об’єднання країни.
У рамках загальної акції заплановано низку ініціатив. Так, у місті
Варезе на півночі Апеннін іноземці готують “етнічний обід” для
працівників наглядової поліції; в Трієсті на Адріатичному узбережжі на
кордоні зі Словенією іммігранти змивають расистські написи зі стін
міських будівель; в Болоньї відкривається фотовиставка “Нові італійці”;
в Мілані іноземці навчають своєї мови всіх охочих просто на площах.
Рівно о 18.30 (19.30 за київським часом) учасники у різних містах випустять у небо повітряні кульки жовтого кольору.
Згідно з останніми статистичними даними, кількість іммігрантів в Італії
далі зростає і становить 7,1% населення країни, яке перевищує 60 млн
(тобто понад 4 млн осіб). Найчисленнішою вважають румунську громаду, за
нею йдуть албанці, марокканці. за останні кілька років значно зросла
кількість вихідців з країн Східної Європи та колишніх республік
Радянського Союзу (зокрема, українців, молдаван). При цьому двоє з
трьох іммігрантів, за статистикою, мають роботу.
Іноземні працівники вносять помітний внесок в італійську економіку,
стверджують фахівці Національного статистичного інституту. Крім того,
іммігрантські родини є основним джерелом приросту щораз старішого
італійського населення.
Нинішній правоцентристський уряд Сільвіо Берлусконі
провадить досить жорстку антиміграційну політику в боротьбі з потоком
незаконної імміграції, здебільшого з африканського континенту. За
твердженням міністра внутрішніх справ Італії Роберто Мароні, іммігранти – основна причина зростання злочинності на Апеннінах.
Одночасно з Італією страйк іммігрантів оголошено у Франції, Іспанії та Греції.
За даними AFP, Італія – четверта в світі країна, після США, Канади та
Франції, за кількістю нелегальних іммігрантів. Багато хто з них обирає
цю країну для початку маршруту, що веде до інших країн Європи.
2008 року Рада міністрів Італії оголосила надзвичайний стан у зв’язку з
безперервними потоками нелегальної імміграції. А торік у травні нижня
палата італійського парламенту ухвалила закон, який передбачає
кримінальну відповідальність нелегальних мігрантів на території країни.
У листопаді 2008 року правоцентристська коаліція на чолі із Сільвіо Берлусконі здобула перемогу на дочасних виборах у квітні цього року багато в чому завдяки обіцянці покласти край неконтрольованій імміграції.
19 листопада 2008 міністр у справах праці й добробуту Італії Мауріціо Сакконі запровадження обмежень на в’їзд іммігрантів, які приїжджають до країни для працевлаштування.
оголосив про
У січні на півдні Італії, у місті Розарно, спалахнув бунт іммігрантів –
переважно вихідців з країн Африки, який переріс у масовий безлад.
Безпосереднім приводом до бунту стало поранення невстановленими особами
з рушниці чоловіка з Того – одного з небагатьох іммігрантів з дійсним
дозволом на проживання. А в лютому масові бійки в середовищі
іммігрантської молоді сталися у Мілані на півночі Італії.
