Вже через 5-10 років на заводах і фермах
України працюватимуть мігранти з
Середньої Азії і Африки. Незважаючи на
невисоку тривалість життя українців –
68,2 років проти 74,6 років європейців –
багатьом нашим співвітчизникам доведеться
працювати в буквальному сенсі “до
кінця своїх днів”, пише видання
“Комментарии”.
Справа не лише в прийдешній пенсійній
реформі, яка передбачає підвищення
вікового цензу для виходу на заслужений
відпочинок, а й у різкому зниженні
припливу молодих кадрів.
За даними Інституту демографії та
соціальних відносин Національної
академії наук України, сьогодні в Україні
працює кожен п’ятий пенсіонер. Фактор
старіння персоналу найбільшою мірою
актуальний для низькооплачуваних
професій – починаючи від виробництва і
сільського господарства і закінчуючи
освітою, медициною і навіть наукою.
За спостереженнями провідного наукового
співробітника Інституту демографії і
соціальних відносин Лідії Ткаченко,
сільська праця молодь зовсім не приваблює.
“Старшокласники активно мігрують
із сіл. Спочатку – на навчання, потім –
на постійне місце проживання в місто
або райцентр”, – пояснює вона.
За інформацією директора рекрутингової
компанії Capital Human Resources Галини Морозової,
найбільший державний роботодавець у
країні – Міністерство освіти- забезпечує
зайнятість понад 1,7 млн людей. Ще близько
1,3 млн людей працевлаштовано у системі
охорони здоров’я.
Всього ж, включаючи такі держмонополії,
як “Укрзалізниця”, “Нафтогаз”,
“Енергоатом”, “Укртелеком” і
“Укрпошта”, у державному секторі
працює понад 25% всіх зайнятих українців.
Про те, який відсоток з цих співробітників
складають люди передпенсійного та
пенсійного віку, відділи кадрів
перелічених структур скромно замовчують.
Але те, що ця цифра велика, зрозуміло
будь-якому українцеві, якому в останні
роки хоча б раз доводилося побувати на
прийомі в поліклініці або на шкільній
лінійці.
Найгостріше, за оцінками експерта
порталу з працевлаштування JOB.ukr.net Сергія
Довгича, дефіцит молодих кадрів
відчувається в промисловому секторі.
Молодь не поспішає йти на підприємства,
побоюючись за власне життя і здоров’я.
З набагато більшою охотою молоді українці
освоюють фінансовий і офісний сектор,
торгівлю і державне управління.
У виробництві справжня катастрофа:
на заводах і фабриках вже звикли до
60-70-річних слюсарів і токарів. Як, втім,
і до інженерно-технічним працівників
такого ж віку.
Люди старшого віку – після 45-50 років –
часто йдуть на промислові підприємства
через те, що особливого вибору у них
просто немає. Напружений темп роботи і
нескінченні відрядження, пов’язані з
роботою в комерційних структурах,
здатний витримати далеко не кожен зрілий
співробітник. Крім того, обов’язковою
вимогою для роботи в комерційних
структурах стала комп’ютерна грамотність,
а люди старшого покоління не завжди з
комп’ютером на “ти”.
Реалії українського ринку праці
свідчать: співробітники у віці після
50-ти не поспішають змінювати роботу,
навіть якщо вона низькооплачувана.
Навпаки – вони прагнуть знайти те місце
роботи, яке виявиться останнім перед
пенсією і навіть на ній. Нерідкі випадки,
коли через шанобливий вік керівник
відділу, до порад якого прислухаються
власники компанії, отримує зарплату
меншу, ніж його “зелені” підлеглі.
Професіоналізм і досвід таких фахівців
працедавці оцінюють нижче лише тому,
що знають: немолодий співробітник нікуди
від них не подінеться.
Існує навіть певна категорія компаній,
що набирають на роботу людей передпенсійного,
а то і пенсійного віку. Такі працедавці
не бажають платити високі зарплати і
розуміють, що на той мізер, який вони
пропонують, окрім пенсіонерів працювати
більше ніхто не піде.
Варто зазначити, що є в Україні і
“молоді” професії. Наприклад,
менеджери з продажів, фахівці з логістики,
трейд-маркетинг менеджери, маркетологи,
піарники, фахівці в області інформаційних
технологій, розробники програмного
забезпечення.
Національний менеджер з рекрутменту
кадрового холдингу “Анкор” в Україні
Наталія Гілета вважає, що вітчизняний
кадровий ринок “оголюється” ще й
через “витік мізків”.
“Сьогодні серед бажаючих виїхати
за кордон до 30% складає молодь у віці до
30 років”, – говорить вона. Найчастіше
їдуть фахівці з інформаційних технологій,
молоді вчені та медики. Основна причина
міграції – неефективна державна політика
заохочення і утримання кращих в країні.
А ще – відсутність перспектив професійного
зростання і, зрозуміло, низький рівень
заробітних плат.
Україна тим часом починає пожинати
“плоди” демографічної кризи кінця
минулого століття – в 2011 році, за оцінками
Міносвіти, в країні опиниться всього
лише 192 тис випускників. Це на 50% менше,
ніж в минулі роки.
За словами Лідії Ткаченко з Інституту
демографії, в найближчі п’ять-десять
років приплив молодих спеціалістів на
ринок праці буде неухильно скорочуватися.
До 2050 року частка осіб в Україні, досягли
65-річного віку, збільшиться майже до
25%.
Експерти прогнозують, що компенсувати
нестачу власної молоді України вже в
найближчі роки постарається за рахунок
трудових мігрантів.
“Якщо вітчизняна економіка буде
зростати, то використання іноземців в
якості робсили збільшиться вже в
найближчу п’ятирічку – у 2011 – 2016 роках”,
– зазначає директор рекрутингової
компанії Capital Human Resources Галина Морозова.
Приплив співробітників робочих
спеціальностей можна чекати лише з тих
держав, рівень життя в яких нижче, ніж
в України. В основному, це країни, що
раніше входили до складу Союзу –
Узбекистан, Грузія, Киргизія, а також –
країни Африки та Азії.
Якщо говорити про фахівців середнього
та високого рівня – інженерів, архітекторів,
дизайнерів, керівників проектів –
теоретично географія може розширюватися
в бік Європи, Америки, Японії.
Але вітчизняний ринок навряд чи потягне
велику кількість спеців з цих країн.
Середньомісячний дохід кваліфікованого
інженера в Германії складає 4500-5000 євро,
в Україні про такі зарплати можна лише
мріяти.
Як повідомлялося, українські соціологи
і демографи прогнозують скорочення
чисельності населення країни в 2050 році
до 36 млн осіб. Так, за словами фахівця
Інституту демографії і соцдосліджень
НАН України Олени Палій, демографічна
криза властива більшості країн Європи.
“Якщо Україна зараз перебуває на
7-му місці в Європі за чисельністю
населення, то і в 2050 році, за нашими
даними і за даними експертів ООН, Україна
також залишиться на 7-му місці з чисельністю
населення близько 36 млн осіб”, –
зазначила вона.
Крім того, Палій навела дані фахівців,
експертів ООН і Інституту демографії,
згідно з якими в 2050 році найбільше
скоротиться чисельність населення в
таких країнах, як Росія (з 140 млн осіб в
2009 році до 117 млн) і Німеччина (з 82 млн до
71 млн). При цьому Великобританія зможе
збільшити населення на 5 млн чоловік за
рахунок мігрантів. Таким чином, з 62 млн
осіб в 2009 році в 2050 році в цій країні
проживатиме 67 млн осіб.
“Важко такі тенденції назвати саме
демографічною кризою, оскільки на
подібні тенденції впливає також
скорочення чисельності населення, а
також умови, які призводять до ранньої
смертності в країні”, – пояснила вона.
У свою чергу фахівець Інституту
соціології НАН України Ірина Прибиткова
наголосила, що згідно з даними за 2007,
2008, 2009 роки, кількість населення у віці
до 14 років в Україні становить 14%, а
вікова група 65 років – 16%.
“Поки що помітного руху в цьому
плані немає, але 16% – це досить погана
пропорція, адже ці особи не беруть участь
в репродукції людей”, – сказала вона.
Фахівець наголосила, що до великої
смертності в Україні призводять тяжкі
умови праці, соціальна нерівність, а
також відмова від ведення здорового
способу життя.
